Звільнення за власним бажанням або угодою сторін: плюси та мінуси

Після запровадження воєнного стану трудове законодавство зазнало чимало змін. Незважаючи на це, порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника особливо не змінився. Якщо працівник має намір звільнитись, то він це може зробити за власним бажання або за угодою сторін. Саме у цих видах припинення трудового договору ініціатива має та може йти від працівника. У чому різниця між цими підставами звільнення – далі в публікації

 

Звільнення за власним бажанням

 

Працівник може скористатися своїм правом і звільнитися за власним бажанням. Такий варіант звільнення можливий як для працівника, з яким укладений безстроковий трудовий договір, так і працевлаштованому за строковим договором (однак тут є певні нюанси). Звільнитися за власним бажанням може як працівників на основному місці роботі, так і сумісник.

 

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

 

Попередити про звільнення — означає письмово подати заяву на звільнення. Заява повинна містити підставу для розірвання трудового договору і підпис працівника. Подати її слід за два тижні. Попередити — не означає відпрацьовувати ці два тижні. Адже працівник може попередити про своє наступне звільнення (подати відповідну заяву) навіть під час відпустки або хвороби. Такий строк відведено, щоб роботодавець зміг найти заміну працівнику, а працівник - упевнитися у своєму бажанні звільнитися.

 

Щодо строкового трудового договору, то він підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП. Йдеться саме про наявність поважних причин для звільнення.

А чи можливо звільнитися раніше, як за 14 днів?

Законодавство передбачає, що це можливо тільки за наявності конкретної поважної причини.

 

Перелік поважних причин зазначений у ч.1 ст.38 КЗпП, а саме:

 

  1. переїзд на нове місце проживання;
  2. переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
  3. вагітність;
  4. догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку
  5. догляд за дитиною з інвалідністю тощо.

 

Звільнитися за власним бажанням у визначений день працівник може і в тому випадку, якщо підприємство розташоване у районах бойових дій та існує загроза для життя і здоров’я. Ці ж поважні причини стосуються і розірвання строкового трудового договору.

 

Проте перелік поважних причин для звільнення може бути ширшим. Наприклад,Верховний суд (Постанова ВС від 21.04.2021 р. у справі № 569/9738/20) вказав: «Неможливість продовжувати роботу через погіршення стану здоров`я, наявність транспортних обмежень на період карантину, відсутність реального забезпечення дистанційною роботою є поважними причинами для звільнення за власним бажанням..»

 

Отже, перелік поважних причин не є вичерпним, але у кожному конкретному випадку працівник має вказати таку поважну причину.

 

Законодавство не конкретизує, які підтвердні документи має подати працівник На нашу думку, у разі звільнення через переїзд підтвердженням може бути копія квитка на потяг. Якщо ж звільнення пов’язане із доглядом за дитиною, то це можуть бути відповідні документи на дитину. Тобто в кожному конкре ному випадку будуть свої підтвердні документи.

 

Дострокове звільнення також можливе, якщо існують порушення трудового законодавства. Наприклад, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинить мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживає заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

 

Цікаво, що КЗпП не визначає, чи необхідні підтвердні документи в цьому випадку. Але з аналізу судової практики випливає, що і такий спосіб звільнитися потребує обґрунтування. Приміром, доказом може слугувати наявний висновок Державної служби з питань праці про наявність порушення законодавства або ж рішення суду.

 

При звільненні за цією підставою передбачена обов’язкова виплата вихідної допомоги у розмірі, не меншому тримісячного середнього заробітку працівника (ст. 44 КЗпП).

 

Зауважте: роботодавець може і відмовити у звільненні за власним бажанням працівнику, якого примусово залучили до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, або якщо йдеться про роботу на об’єкті критичної інфраструктури.

 

Проте відмовити - це лише право роботодавця, а не його обов’язок.

 

Звільнення за угодою сторін

 

Ще однією поширеною підставою для звільнення є звільнення за угодою сторін (п.1 ч.1 ст.36 КЗпП). Угода сторін передбачає домовленість між працівником та роботодавцем про час та умови звільнення. Ініціатором звільнення може бути як працівник, так і роботодавець.

 

При цьому, якщо роботодавець проти звільнення працівника за угодою сторін, працівник має написати заяву на звільнення за власним бажанням.

 

Працівник передумав звільнятися

 

Якщо йдеться про звільнення за власним бажанням, то працівник може відкликати свою заяву. Слід зазначити, що відкликання заяви — це одноособове рішення працівника, його волевиявлення, тому таким чином слід діяти лише в разі його звільнення за власним бажанням.

 

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

 

Законодавством не встановлено подання заяви про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням. Проте краще висловити свою волю у письмовій формі. Тому, якщо працівник передумав звільнятися, то доцільно написати заяву про відкликання заяви про звільнення та подати її роботодавцю. Єдиний нюанс: таку заяву можна подати лише в межах двотижневого строку, а не після його спливу.

 

Щодо звільнення за угодою сторін, то взагалі відкликання працівником заяви про звільнення законодавством не передбачене.

 

Висновки

 

  1. Працівник може подати заяву на звільнення за власним бажання або угодою сторін. Основна відмінність - в ініціативі та необхідності погодження.
  2. У загальному випадку заяву на звільнення за власним бажанням має бути подано за два тижні до запланованого звільнення.
  3. Заяву про звільнення за угодою сторін може бути подано в будь-який момент (в тому числі і в день звільнення), сторони не зобов’язані попереджати один одного за два тижні і для цього не потрібна поважна причина. Проте таке звільнення має буде погоджено обома сторонами.
  4. При звільненні за власним бажанням працівник може відкликати свою заяву на звільнення. Для звільнення за угодою сторін відкликання не передбачено.

 

Нормативно-правове забезпечення

 

КЗпП - Кодекс законів про працю України від 10.12.1971.

 

Джерело: kadroland