Законодавчі підстави надання щорічної додаткової відпустки
Надання відпусток працівникам врегульовують Кодекс законів про працю від 10.12.1971 № 322-VIII (далі – КЗпП) та Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки). Зокрема, Закон про відпустки передбачає поряд із щорічною основною відпусткою надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки).
Ця відпустка буває двох видів:
- за роботу з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я;
- за ненормований робочий день.
Сьогодні розглянемо перший вид відпустки.
Додаткову відпустку за роботу з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням надають працівникам тих медичних закладів, професії і посади яких визначає розділ XVII «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженого постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290 (далі – Список № 1290).
До таких професій належать загальні професії працівників закладів та установ охорони здоров’я, а також окремі посади працівників, які безпосередньо зайняті обслуговуванням хворих в інфекційних, туберкульозних, психіатричних, нейрохірургічних, наркологічних та інших закладах.
Яка тривалість додаткової відпустки за особливий характер праці
Одразу зазначимо, що Список № 1290 визначає максимальну тривалість додаткової відпустки. Конкретну її тривалість встановлюють в колективному договорі.
Надання цього виду додаткової відпустки не потребує атестації робочих місць. Працівник має на неї право, якщо відповідна посада чи професія наявна у Списку № 1290.
Для більшості категорій працівників закладів охорони здоров’я встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.
Для працівників спеціалізованих закладів чи відділень (інфекційних, психіатричних тощо) встановлена відпустка більшої тривалості.
На практиці ускладнення виникають із визначенням тривалості додаткової відпустки таким категоріям працівників, як реєстратор медичний, дезінфектор, сестра-господиня, яких раніше відносили до «молодшого медичного персоналу».
Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Охорона здоров’я», затверджений наказом МОЗ від 29.03.2002 № 117 (далі – ДКХП Випуск 78) з 2002 року посади медичного реєстратора та сестри-господині віднесено до категорії технічних службовців, а посаду дезінфектора – до категорії робітників.
У 2004 році постановою КМУ від 16.12.2004 «Про внесення змін у додатки 1 і 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. N 1290 № 1674» внесли зміни й до Списку № 1290: слова «персонал медичний середній та молодший» замінили словами «молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри».
Тому нині ці працівники втратили право на додаткову відпустку як молодший медичний персонал будь-якого закладу охорони здоров’я.
Як рахувати стаж роботи для надання додаткової відпустки
До стажу роботи для додаткової відпустки зараховують час фактичної роботи в особливих умовах, якщо працівник працює в цих умовах не менше половини робочого часу, встановленого для даної категорії працівників (п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки).
Приміром, якщо лікар працює на умовах сумісництва на 0,25 ставки, він не має права на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.
До стажу роботи для додаткової відпустки також зараховують час перебування у щорічних основній та додатковій відпустках (п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки).
А ось відпустки без збереження заробітної плати, час перебування на лікарняному чи на курсах підвищення кваліфікації з відривом від роботи — до стажу для надання щорічної додаткової відпустки не зараховують.
Правильно надавати відпустку допоможе Порядок застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений наказом Мінсоцполітики від 30.01.1998 № 16 (далі – Порядок № 16), зверніть увагу на наступне положення.
Якщо працівник протягом робочого року був переведений на посаду, за якою має право на додаткову відпустку іншої тривалості, тривалість додаткової відпустки розраховуйте пропорційно відпрацьованому часу по кожній посаді (п. 5 Порядку № 16).
Приклад: сестру медичну-анестезиста за її бажанням перевели на посаду сестри медичної стаціонару до іншого відділення. В робочому році, за який надається відпустка, вона працювала на посаді сестри медичної-анестезиста 3 місяці, а 9 місяців — на іншій посаді. У відпустці за власний рахунок та на лікарняному не перебувала.
Сестра медична-анестезист відповідно Списку № 1290 має право на 11 календарних днів щорічної додаткової відпустки (поз. 122 розд. XVII Списку № 1290), сестра медична стаціонару може отримати лише 7 календарних днів (поз. 133 розд. XVII Списку № 1290).
Розрахуємо, скільки днів щорічної додаткової відпустки заробила медсестра:
11 к. дн. / 12 місяців х 3 відпрацьовані місяці = 2,75
За округленням, на посаді сестрі медичної-анестезиста щорічна додаткова відпустка становить 3 календарних дні.
7 к. дн. / 12 місяців х 9 відпрацьовані місяці = 5,25
На посаді сестри медичної стаціонару за цей робочий рік тривалість додаткової відпустки — 5 календарних днів.
Всього за відпрацьований робочий рік медсестра має право на 8 календарних днів щорічної додаткової відпустки.
Чи надавати додаткові відпустки під час дії воєнного стану
В мирний час роботодавець не має права обмежувати тривалість щорічних відпусток та не надавати їх протягом двох років підряд.
Під час дії воєнного стану питання надання відпусток регулює Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.06.2022 № 2136-IX (далі – Закон № 2136).
Зокрема, роботодавці мають право обмежити тривалість щорічної основної відпустки до 24 календарних днів (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136). Проте не йдеться про обмеження щорічної додаткової відпустки.
Під час воєнного стану роботодавці отримали право відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136). Проте така відмова повинна бути обґрунтована певною виробничою необхідністю.
Утім, норми статті 12 Закону № 1236 передбачають лише право роботодавця, а не його обов’язок. Вони не встановлюють заборону для надання щорічних відпусток, а лише створюють можливість для керівників закладів критичної інфраструктури оперативно реагувати на ситуацію для надання медичної допомоги в умовах воєнного часу.
Пам’ятаємо також, що щорічні додаткові відпустки не «згорають». Якщо керівник закладу обмежив їх надання, невикористані дні можна буде взяти після припинення або скасування воєнного стану.
За невикористані дні щорічної додаткової відпустки за бажанням працівника може бути виплачена грошова компенсація за умови, якщо він «відгуляв» 24 календарних дні щорічної відпустки за цей робочий рік (ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки).
У разі звільнення працівнику має бути виплачена компенсація за невикористані дні такої відпустки.
Висновки
- Надання щорічних додаткових відпусток за роботу з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням не потребує атестації робочих місць.
- Конкретну тривалість додаткової відпустки встановлюють в колективному договорі.
- До стажу для щорічної додаткової відпустки зараховують час фактичної роботи в особливих умовах, який триває не менше половини робочого часу, встановленого для певної категорії працівників.
- Час перебування на лікарняному, у відпустках без збереження зарплати, на курсах підвищення кваліфікації з відривом від роботи — не зараховують до стажу для надання додаткової відпустки.
- При роботі на посадах з різною тривалістю додаткових відпусток протягом робочого року, тривалість додаткової відпустки розраховують пропорційно відпрацьованому на кожній посаді часу.
- Під час воєнного стану керівник має право відмовити у наданні додаткової відпустки.
- Додаткову відпустку працівник має право використати після припинення або скасування воєнного стану.
Галина БЄЛІКОВА, експерт із кадрових питань
Інструменти кадровика: