Щорічні додаткові відпустки: право та правила надання

Щорічні додаткові відпустки: право та правила надання

Працівники мають право на щорічну відпустку. При чому деяким працівникам надають не тільки щорічні основні відпустки, а й щорічні додаткові за роботу в певних умовах. Хто має право на такі щорічні додаткові відпустки, яка їх тривалість, правила надання тощо, розглянемо у статті. Звісно, поговоримо про надання таких відпусток під час воєнного стану.

Щорічна відпустка буває 2 видів: основна та додаткова. Право на щорічну основну відпустку мають усі працівники. Тривалість щорічної основної відпустки може бути різною для різних категорій працівників. Проте в будь-якому разі вона має бути не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік. Це передбачено ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Крім щорічної основної відпустки працівникам може надаватись щорічна додаткова відпустка, яка також буває декількох видів. Загалом щорічні відпустки ст. 4 Закону про відпустки ділить на такі види:

1. основна відпустка (ст. 6 Закону про відпустки);
2. додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки);
3. додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки);
4. інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Якщо право на щорічну основну відпустку мають абсолютно всі працівники, то щорічна додаткова відпустка належить не всім, а тільки деяким категоріям працівників — за особливі умови та характер праці, за шкідливість. На неї мають право окремі працівники, які стикаються у своїй роботі з несприятливими виробничими факторами, що впливають на їхній фізичний і моральний стан та здоров’я, а також деякі інші категорії працівників відповідно до чинного законодавства України.

Нижче розглянемо, кому надають щорічні додаткові відпустки за ст. 7 та 8 Закону про відпустки. Поговоримо про її тривалість та умови для надання.

Щорічна додаткова відпустка «за шкідливість»

Щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки) надають працівникам за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, додаток 1 до постанови КМУ від 17.11.1997 № 1290 (далі — Список № 1290-1). Вона надається працівникам, зайнятим на роботах, що пов’язані з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів.

Тривалість відпустки — до 35 календарних днів. При чому залежно від виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, на яких працюють працівники і мають право на таку «шкідливу» відпустку, максимальна її тривалість також відрізняється і зазначена вона у Списку № 1290-1. Але конкретну тривалість такої відпустки роботодавець установлює самостійно в колективному або трудовому договорі залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівників у таких умовах.

Працівникам, професії та посади яких не передбачені у Списку № 1290-1, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу у виробництвах, цехах, за професіями і на посадах, означених цим списком, додаткову відпустку надають на тих же підставах, що й працівникам, які мають право на таку відпустку.

Також тривалість такої відпустки залежить від часу зайнятості працівника в шкідливих та важких умовах. Відповідно до ст. 9 Закону про відпустки та п. 9, 10 Порядку застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 30.01.98 № 16 додаткова відпустка «за шкідливість» надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад.

Наприклад, коли посада працівника є в Списку № 1290-1, тривалість його робочого дня — 7,2 години на день, але в шкідливих умовах він працює 3 години на день, то права на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими та важкими умовами праці він не має. Адже працівник зайнятий на таких роботах менше половини тривалості робочого дня.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці

Відпустка за особливий характер праці надається за роботу в умовах (ст. 8 Закону про відпустки):

1. підвищеного нервово-емоційного та інтелектуального навантаження або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я — за посадами, визначеними Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, додаток 2 до постанови КМУ від 17.11.1997 р. № 1290 (далі — Список № 1290-2), — тривалістю до 35 к. дн.;
2. ненормованого робочого дня — згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою, тривалістю до 7 к.дн.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці має бути визначена колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці надають за Списком № 1290-2 працівникам, чия робота пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я. Тут орієнтуємось на правила, які прописані в Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 30.01.98 № 16. Якщо посада є в Списку № 1290-2, то працівникам надають відпустку незалежно від відомчого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також від форм власності підприємств, організацій і установ. Працівникам, професії і посади яких передбачені у розділі «Загальні професії за всіма галузями господарства», додаткова відпустка надається незалежно від того, у яких виробництвах або цехах вони працюють, якщо ці професії і посади спеціально не передбачені у відповідних розділах або підрозділах Списку. Наприклад, для прибиральників службових приміщень, зайнятих прибиранням загальних убиралень та санвузлів, передбачена максимальна тривалість додаткової відпустки — 4 календарних дні (п. 60 XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 1290-2).

Оскільки для «шкідливої» відпустки зайнятість в таких особливих умовах повинна бути не менше половини робочого дня, сама відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу.

Відпустка за ненормований робочий день надається працівникам, для яких встановлений ненормований робочий день. Визначення поняттю ненормований робочий день знаходимо у Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочимднем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.97 № 7 (далі — Рекомендації № 7).

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням)

Максимальна тривалість цієї відпустки — 7 календарних днів. А конкретну тривалість встановлюють в колективному або трудовому договорі. Зверніть увагу, що на нормативному рівні Перелік посад, яким надається така відпустка, не затверджено. Тому підприємства самостійно затверджують перелік професій, посад працівників, яким установлено ненормований робочий день, із зазначенням конкретної тривалості додаткової відпустки — зазвичай, як додаток до колдоговору. Тривалість відпустки може коливатися від 1 до 7 днів, і буде залежати від часу зайнятості працівника в цих умовах (лист Мінсоцполітики від 08.11.2013 р. № 480/18/116-13).

Чи можна надати відпустку за ненормований робочий день працівнику, якому встановлено неповний робочий час?

Відповідно до ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 Закону про відпустки), зараховують, зокрема, час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади. Мінсоцполітики у листі від 10.10.2017 № 2536/0/101-17/284 зазначали, що згідно з п. 2 Рекомендацій № 7 ненормований робочий день не рекомендується застосовувати для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.

Пунктом 5 Рекомендацій № 7 також визначено, що ненормований робочий день може застосовуватися в першу чергу для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі. При роботі з неповним робочим днем його тривалість чітко визначена (певна кількість годин на день). Проте підприємство, установа, організація самостійно в колективному договорі визначає перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день та відповідно встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день по кожному виду робіт, професій, посад, враховуючи періодичність виконання робіт понад встановлену тривалість робочого часу, коло обов’язків і обсяг виконаних робіт. Якщо у зв’язку зі специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу поза межами робочого часу, йому може бути встановлено ненормований робочий день і відповідно надано щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колдоговорі. Тобто умова для надання відпустки за ненормований робочий день працівникам із неповним робочим днем має бути визначена в локальному документі підприємства.

Правила надання щорічних додаткових відпусток

Щорічні додаткові відпустки, передбачені статтями 7 і 8 Закону про відпустки надають понад щорічну основну відпустку і тільки за однією підставою, обраною працівником. Виняток — категорії працівників, зазначені у Списках № 1290-1 і 1290-2 відповідними виносками, — вони мають право на щорічні додаткові відпустки за декількома підставами одночасно.

За бажанням працівника щорічні додаткові відпустки можуть надаватись одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Але майте на увазі, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток за відпрацьований робочий рік не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (ст. 10 Закону про відпустки).

Щорічні додаткові відпустки (як і основні) дозволено переносити й ділити на частини.

Крім того, за невикористані дні додаткової відпустки виплачують компенсацію під час звільнення, а також за бажанням працівника, якщо він відпочивав не менше ніж 24 к. дн. (за дні, що перевищують цю тривалість) із загальної тривалості щорічних відпусток (ч. 1, 4 ст. 24 Закону про відпустки).

Відпускний стаж для щорічної додаткової відпустки

До стажу, який дає право на щорічну додаткову відпустку зараховують такі періоди (ст. 9 Закону про відпустки):

1. час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
2. час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
3. час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

При цьому до стажу роботи, що надає працівнику право на щорічну додаткову відпустку, не зараховують періоди:

1. перебування на лікарняному, у навчальній відпустці, у відпустці без збереження заробітної плати, на курсах підвищення кваліфікації, в простої;
2. звільнення від роботи у зв’язку з призовом на строкову військову службу під час мобілізації, на особливий період, або у зв’язку з військовою службою за контрактом, виконання обов’язків добровольця ТРО;
3. призупинення дії ТД, відсторонення тощо.

Для надання щорічних додаткових відпусток потрібно вести облік фактично відпрацьованого часу у важких, шкідливих та особливих умовах праці.

Якщо певний період протягом робочого року не потрапив до стажу для відпустки, її тривалість за робочий рік визначають пропорційно відпрацьованому часу в такому робочому році.

Належну кількість днів щорічної додаткової відпустки визначаємо розрахунковим шляхом.

Спочатку дізнаємося кількість днів щорічної додаткової відпустки, що приходиться на один календарний день робочого року:

7 : 366 = 0,019126 к. дн.

Тут ми не виключали святкові дні, адже в період такого робочого року діє воєнний стан і святкових днів немає.

Далі визначаємо кількість днів, які зараховуються до стажу. Для цього із загальної кількості днів за робочий рік виключаємо дні відпустки без збереження зарплати:

366 к.дн. - 31 к.дн. = 335 к.дн.

Третім кроком перемножуємо отримані показники:

0,019126 х 335 = 6,4 = 6 к.дн.

Тобто за відповідний робочий рік працівниці належить тільки 6 к.дн. щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день.

Обмеження додаткової щорічної відпустки під час воєнного стану

Статтею 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що в період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Це правило не поширюється на щорічні додаткові відпустки.

Проте існує інше обмеження. Так, під час воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення). Тобто якщо працівник зайнятий на таких роботах, то роботодавець може відмовити йому в наданні щорічної додаткової відпустки.

Крім того, під час воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку (оті 24 к.дн.) за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження зарплати. Надання невикористаних днів такої відпустки переносять на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можна надавати без збереження зарплати. Це означає, що роботодавець може прийняти рішення і в період дії воєнного стану щорічну додаткову відпустку надати як неоплачувану.

Тетяна Гуль, редактор kadroland

Статті на тему:

Тривалість щорічної основної відпустки після нестандартних робочих років: відпускний стаж і підрахунок днів

Відпускний стаж після неоплачуваної відпустки: ТОП-5 кейсів

Шаблони та зразки документів:

Наказ про надання щорічної основної та додаткової відпустки

Заява про надання додаткової відпустки за шкідливі умови праці

Наказ про надання додаткової відпустки за шкідливі умови праці