Особливості застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин визначені главою III-Б КЗпП.
Спрощений режим регулювання трудових відносин застосовують до трудових відносин, які виникають:
- між працівником та роботодавцем, який є суб’єктом малого або середнього підприємництва відповідно до закону з середньою кількістю працівників за звітний період (календарний рік) не більше 250 осіб;
- або між роботодавцем та працівником, розмір зарплати якого за місяць становить понад 8 розмірів мінімальної зарплати, встановленої законом.
Такий режим, виключно на добровільних засадах, може застосовуватися у відносинах між працівниками та роботодавцями, які мають право на його використання.
Він передбачає можливість встановити індивідуальні умови праці працівника безпосередньо у трудовому договорі.
В умовах спрощеного режиму сторони трудового договору можуть на власний розсуд та за взаємною згодою врегулювати свої відносини в частині виникнення і припинення трудових відносин, системи оплати праці, норм праці, розміру зарплати з урахуванням встановленої законом мінімальної зарплати, надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, норм робочого часу та відпочинку з додержанням нормальної тривалості робочого часу на тиждень, тривалості щотижневого безперервного відпочинку та інших прав і гарантій, визначених КЗпП.
Джерело: Держпраці