Дуже часто роботодавці програють в судах не тому, що працівник «правий», а тому, що повірили в міфи:
Міф 1 «Працівника можна легко звільнити в будь-який момент»
Ні, звільнення – це не рішення керівника, а процедура:
- підстави;
- строки;
- документи;
- іноді прямі заборони.
Якщо працівник сам не пише заяву – далі починається складна юридична робота з високим ризиком суду
Міф 2 «Під час війни можна скоротити працівника без попередження за 2 місяці»
Ні, статтю 49-2 Кодексу законів про працю ніхто не скасовував.
Попередження за два місяці діє і під час воєнного стану
Міф 3 «Не вийшов в офіс працювати – відразу звільняти за прогул»
Ні, не кожна відсутність – це прогул.
Прогул потрібно:
- довести;
- правильно зафіксувати;
- витребувати пояснення.
А поважні причини дуже часто руйнують позицію роботодавця. Це одне з найризикованіших звільнень
Міф 4 «Суд завжди стає на бік працівника»
Суд стає на бік того, у кого кращі докази. І досить часто це роботодавець, який дотримався процедури. (адвокат теж має значення, але це вже інша історія).
Міф 5 «Звільнення за угодою сторін або за власним бажанням – без ризиків»
Саме ці звільнення часто оскаржують у судах. Працівник може передумати, заявити про тиск або порушення строків. А легковажність у документах тут коштує дуже дорого.
Міф 6 «Працівник підписав наказ – значить, не може його оскаржити»
Звісно ж ні, підпис означає лише ознайомлення.
Працівник має право оскаржити звільнення в суді протягом одного місяця
Міф 7 «Під час лікарняного звільняти не можна»
Можна, наказ видається, але датою звільнення зазначається перший робочий день після лікарняного – за наявності законних підстав.
У звільненні немає «простих рішень». Є або правильна процедура – або суд, поновлення і виплати
Джерело: Ганна Лисенко
