Перелік інших обставин, які призводять до простою, чинним законодавством не регламентований. У кожному конкретному випадку причина простою буде своя, зважаючи на не залежні від роботодавця та працівника обставини, які перешкоджають нормальній діяльності підприємства.
У результаті простою роботодавець може зупинити роботу всього підприємства, його окремих підрозділів або роботу окремо взятого працівника. Залежно від обставин простій може виявитися нетривалим (декілька годин/днів) або тривалим (декілька місяців).
Під час оголошення простою дія трудового договору з працівниками продовжується, хоча вони фактично не виконують свої посадові обов’язки. Тобто, вимагати від працівника виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором під час простою – неправомірно.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Запровадження простою оформлюється наказом роботодавця, в якому зазначають:
- причину на підставі якої оголошено простій;
- коло працівників на яких поширюється режим простою;
- дату початку і дату закінчення простою (якщо її можна визначити) або подію, із якою пов’язане закінчення простою;
- інформацію щодо дозволу працівникам не виходити на роботу до його закінчення або про обов’язок бути присутніми на робочих місцях на території підприємства та його оплату.
Підприємство, яке запровадило простій у період воєнного стану, повинно дотримуватись гарантій щодо оплати в розмірі не менше 2/3 встановленого окладу (тарифної ставки) всім працівникам, на яких поширюється дія наказу про оголошення простою.
Джерело: Держпраці
