У Держпраці повідомляють, що залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (далі – роботодавець). Так, для видання наказу про роботу у вихідний день необхідно мати:
- фактичну підставу, передбачену ч. 2 ст. 71 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП);
- дозвіл профспілкової організації (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника;
- згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день;
- згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, крім випадків тимчасового переведення без згоди працівника.
Крім цього, у наказі обов’язково зазначається:
- підстава залучення працівників до роботи;
- прізвища, імена, по батькові і посади всіх працівників, які працюватимуть у цей день;
- спосіб компенсації за роботу у вихідний день кожному.
Наказ доводиться до відома всіх працівників, які залучаються до роботи у вихідний день
Оскільки залучення працівників до роботи у вихідний день (святковий, неробочий) день оформлюється наказом, то і надання компенсації (подвійна оплата або інший день відпочинку) за роботу в такий день також має оформлюватись наказом (розпорядженням роботодавця).
Фахівці Держпраці наголошують:
Якщо сторони обирають грошову компенсацію, то оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП, яка регулює оплату роботи у святкові та неробочі дні (ч. 2 ст. 72 КЗпП)
Відповідно до ч. 1 ст. 107 КЗпП робота у святковий та неробочий день оплачується в подвійному розмірі залежно від умов оплати праці. При цьому, такій оплаті підлягають тільки години, фактично відпрацьовані працівником у святковий чи неробочий день.
Ч. 3 ст. 107 КЗпП також передбачає можливість надання працівнику, який працював у святковий чи неробочий день, іншого дня відпочинку (відгулу) за його бажанням, однак слід урахувати, що інший день відпочинку надається працівнику тільки за наявності згоди сторін, оскільки законодавством не передбачено такий обов’язок роботодавця.
Таким чином, спосіб компенсації роботи у вихідний день завжди визначається угодою сторін (незалежно від того, від кого виходить ініціатива), а робота у святковий та неробочий день завжди оплачується в подвійному розмірі і лише по досягненні згоди сторін працівнику за його бажанням може бути надано інший день відпочинку (відгул)
Джерело: Держпраці
Від редакції: Нагадаємо, що під час дії воєнного стану немає святкових і неробочих днів у розумінні ст. 73 КЗпП. Тому 1 січня – робочий або вихідний день залежно від графіка роботи. Як 1 січня зробити «канікулами», читайте тут