Ч. 2 ст. 21 Закону України від 25.03.1992№2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що, громадяни України для виконання обов’язків, пов’язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються ТЦК, СБУ, відповідним підрозділом Служби зовнішньої розвідки на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов’язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров’я, із збереженням за ними:
- місця роботи;
- займаної посади;
- середньої заробітної плати.
Приписи, видані ТЦК зобов’язують громадянина з’явитися для проведення певних дій у строки, зазначені в цьому документі. У зв’язку з цим, працівник зобов’язаний підтвердити свою відсутність на роботі за допомогою відповідного документу (повістки або припису).
Варто зазначити, що отримання такого припису не підтверджує та не означає факт зарахування до лав ЗСУ.
Підставою для збереження місця роботи, посади на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців є сам факт прийняття працівника на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби (який підтверджується наданими власнику або уповноваженому ним органу відповідними довідками, витягами з наказів тощо) під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
Отже, приписи видані ТЦК не є належною підставою для видання наказу про увільнення працівника від роботи, згідно зі ст. 119 Кодексу законів про працю.
Джерело: Держпраці