Як ми повідомляли, 11 грудня 2025 року Велика палата Конституційного Суду України ухвалила рішення №1-р/2025, яким визнала неконституційною ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) щодо встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду щодо стягнення заробітної плати та інших належних виплат.
У вересні 2024 року Верховний Суд звернувся із конституційним поданням щодо відповідності Конституції України ч. 1 ст. 233 КЗпП у звʼязку із зверненням судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20.06.2024 у справі №233/3407/24.
19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі – Закон №2352), яким були внесені зміни до ст. 233 КЗпП в частині строку звернення працівника із заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк із дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
До набрання чинності Законом №2352 – КЗпП не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Частина друга статті 233 КЗпП до 19.07.2022 року передбачала, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд у своєму рішенні від 11.12.2025 №1-р/2025 вказав, що згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП строк звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а ст. 234 КЗпП передбачає, що в разі пропуску з поважних причин суд може поновити його лише якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові під час звільнення, минуло не більше одного року.
Отже, початок перебігу строку звернення працівника до суду залежить від суб'єктивної поінформованості працівника, але водночас передбачено й об'єктивний критерій («повинен був дізнатися»).
Відповідно до ст. 234 КЗпП в разі пропуску з поважних причин тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суд може поновити цей строк лише тоді, коли з часу настання таких юридичних фактів, як отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення працівника або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові під час звільнення, минуло не більше одного року.
Отже, пов'язування строку звернення працівника до суду лише з актами, якими оформлюють припинення трудових відносин, свідчить про те, що законодавець виходив із логіки «остаточного розрахунку після звільнення», але не врахував специфіки правовідносин, що тривають.
Конституційний Суд звернув увагу на те, що відповідно до частини першої статті 233 КЗпП строк звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати обмежувався трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Водночас стаття 234 КЗпП передбачала можливість поновлення цього строку лише за умови, що з дня отримання працівником копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, минуло не більше одного року.
Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду законодавець пов'язував із суб'єктивною поінформованістю працівника про порушення його права, доповнюючи її об'єктивним критерієм – моментом, коли працівник повинен був дізнатися про таке порушення. Разом із тим механізм поновлення пропущеного строку був прив'язаний виключно до юридичних фактів, що супроводжують припинення трудових відносин.
За таких умов пов'язування строків звернення працівника до суду лише з актами, якими оформлюється звільнення, говорить про те, що законодавець виходив із моделі «залишкового розрахунку після звільнення», не врахувавши специфіки продовжуваних трудових правовідносин та постійного обов'язку роботодавця щодо своєчасної виплати доходу працівнику.
Конституційний Суд встановив, що ч. 1 ст. 233 КЗпП в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є такою, що не відповідає Конституції України.
Частина перша статті 233 КЗпП в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, втратила чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 11.12.2025 року.
Отже, відтепер строк звернення до суду щодо стягнення заробітної плати або інших платежів не обмежений. Проте строк у три місяці для звернення працівника до суду залишається для вирішення трудового спору, наприклад щодо оскарження наказів про догани, простою, призупинення, відсторонення тощо
Джерело: трудові нотатки Ганни Лисенко
