
Як розповіли у Держпраці, одинока мати працювала на одному з приватних підприємств Світловодської громади, що на Кіровоградщині. Керівник протягом тривалого часу відмовляв їй у наданні додаткової соціальної відпустки, хоча жінка надала роботодавцю всі необхідні підтвердні документи.
Він мотивував відмову «виробничою необхідністю» та відсутністю заміни, наполягаючи на тому, що під час воєнного стану надання додаткових відпусток є правом, а не обов’язком роботодавця.
Тому працівниця звернулася до управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області.
Роботодавцю було роз’яснено, що відповідно до статті 19 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки», одинокій матері щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів.
Стаття 12 Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» справді дозволяє роботодавцеві відмовити працівнику в наданні відпустки, але тільки якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Оскільки підприємство, де працює заявниця, не належить до цієї категорії, відмова у наданні соціальної відпустки є неправомірною
Крім того, додаткова соціальна відпустка на дітей надається в обов’язковому порядку за заявою працівника й не може бути замінена грошовою компенсацією (крім випадків звільнення).
Джерело: Держпраці
Статті на тему:
Соцвідпустка на дітей: коло претендентів та особливості надання
Наказ про надання соціальної відпустки на дітей
Заява на додаткову соціальну відпустку



















