Під час реорганізації (перетворення) мобілізовано робітника та направлено його на проходження військової служби, а у підприємства в зв’язку з виробничою необхідністю є потреба в робітнику. Чи може підприємство взяти на цю посаду робітника на підставі цивільно-правового договору до закінчення процедури реорганізації?
Перед тим як укладати договір, важливо розуміти різницю між трудовими та цивільно-правовими відносинами:
Трудовий договір регулюється Кодексом законів про працю (далі – КЗпП). Він передбачає офіційне працевлаштування, підпорядкування працівника внутрішньому трудовому розпорядку, отримання заробітної плати та соціальних гарантій.
За цивільно-правовим договором (угодою) немає роботодавців і працівників. Є виконавець, який зобов’язується виконати певну роботу або надати послугу, і замовник, який приймає роботу й оплачує її. Такі взаємовідносини можуть укладатися між будь-якими юридичними або фізичними особами і регулюються Цивільним кодексом України.
На них не поширюється дія трудового законодавства.
За працівниками, призваними на:
- строкову військову службу;
- військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
- військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
- прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби,
під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у ФОП, у яких вони працювали на час призову (ст. 119 КЗпП)
Отже, якщо робітник фактично виконуватиме ті ж самі обов’язки, що й відсутній працівник (якого мобілізовано), з підпорядкуванням внутрішньому розпорядку та з регулярною оплатою праці, такі відносини будуть мати характер трудових, сторони виступають як роботодавець та найманий працівник.
Тож, слід розглянути укладення строкового трудового договору на період відсутності основного працівника.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ч. 2 ст. 23 КЗпП).
Обов’язковою умовою строкового трудового договору є строк, на який він укладається.
У такому випадку строковий трудовий договір можна укласти із зазначенням закінчення строку – настання конкретної події – день звільнення мобілізованого працівника з військової служби.
Джерело: Чорноморська МТГ
Статті на тему:
Мобілізація працівника: оформлення, гарантії, право на компенсації
Директор підприємства мобілізований: як його замінити
