
Законодавець розрізняє припинення трудового договору:
- за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю, далі – КЗпП);
- з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).
Звільнення за власним бажанням
Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за 2 тижні.
У разі коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ до навчального закладу;
- неможливість проживання у певній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність;
- догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю;
- догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом;
- з інших поважних причин,
роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник
Звільнення за угодою сторін
Мінсоцполітики в листі від 04.04.2014 №60/06/186-14 зауважило, що звільнення за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП) означає, що роботодавцем та найманим працівником досягнуто спільної згоди стосовно припинення трудового договору у визначений строк.
Водночас ініціювати звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП може як роботодавець, так і працівник.
Якщо ініціатором звільнення є роботодавець, він має отримати згоду працівника на звільнення за вказаною підставою.
Згоду можна засвідчити 2 способами:
- роботодавець готує письмову пропозицію про припинення трудового договору за угодою сторін і визначає дату звільнення; працівник робить відмітку про згоду на звільнення за цією підставою у визначену роботодавцем дату;
- працівник подає заяву, в якій висловлює згоду на звільнення.
Якщо звільнення ініціює працівник, у заяві він обов’язково вказує підставу і дату звільнення.
Законодавством не встановлено вимог щодо строку повідомлення та наявності поважних причин для припинення трудових відносин за угодою сторін у коротший строк.
Таким чином, безстроковий трудовий договір може бути припинено за цією підставою у будь-який строк, погоджений між працівником і роботодавцем. Зокрема й під час:
- відпустки;
- тимчасової непрацездатності;
- строку випробування.
При цьому такий строк може бути як більшим, так і меншим, ніж установлений для звільнення за власним бажанням двотижневий строк попередження.
За угодою сторін може бути припинено і строковий трудовий договір.
Отже, звільнення за угодою сторін провадиться, коли досягнуто відповідної домовленості між працівником і роботодавцем, тоді як для звільнення працівника за власним бажанням згоди роботодавця не потрібно, адже працівник реалізовує своє право, передбачене трудовим законодавством (ч. 1 ст. 38 КЗпП), і роботодавець має погодитися зі звільненням працівника незалежно від свого бажання
Звільнення в умовах воєнного стану
Звільнення в період дії воєнного стану звільнення за угодою сторін особливостей немає, на відміну від звільнення за власним бажанням.
Відповідно до статті 4 Закон України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136) у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).
Відповідно до статті 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за 2 тижні. Крім цього, у статті 38 КЗпП наводяться випадки, коли працівник може просити розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Водночас такої підстави, як «ведення бойових дій», у цьому переліку немає.
Положення статті 4 Закону №2126 надають право працівникові розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві за наявності таких умов:
- ведення бойових дій у районах, у яких розташоване підприємство, та існування загрози для життя і здоров’я працівника;
- робота за трудовим договором не зумовлена примусовим залученням до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану або залученням до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Оскільки норма статті 38 КЗпП не містила вичерпного переліку причин для звільнення без попередження роботодавця, то роботодавець і у період до набуття чинності Законом №2136 міг визнати причину – загроза життю і здоров’ю працівника – як поважну для звільнення без попередження.
Проте не було визначено, на якій території України таку причину можна застосовувати.
Законом №2136 чітко визначено, що загроза життю та здоров’ю працівника може бути поважною причиною для звільнення без попередження тільки за умови розташування підприємства в районі проведення бойових дій, а не будь-де на території України.
Джерело: ФПУ
Мінікурси на тему:
Звільнення за власним бажанням чи угодою сторін: що вигідніше працівнику, а що – роботодавцю
Звільнення під час воєнного стану за власним бажанням: чи потрібно відпрацьовувати 2 тижні
Звільнення без відпрацювання двох тижнів: право скористатися відпусткою та лікарняним
Припинення трудових відносин: покроковий алгоритм дій для роботодавця
Статті на тему:
Алгоритм дій роботодавця у день звільнення
Звільнення за власним бажанням або угодою сторін: принципові відмінності, плюси та мінуси
Копія наказу про звільнення: як скласти і завірити
Звільнення працівників: довідник роботодавця
Працівник передумав звільнятися за угодою сторін: дії працівника та кадрової служби
Звільнення за угодою сторін: заява + наказ
Звільнення за власним бажанням в зв'язку з переїздом: заява+наказ
Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника + зразки наказів





















