Чи має право працівник, який працює на підприємстві, на отримання грошової компенсації за 24 календарних дні щорічної основної відпустки та невикористану частину такої відпустки?
Право на оплачувану щорічну відпустку передбачено статтею 45 Конституції України, а умови, тривалість і порядок надання відпусток визначено Кодексом законів про працю, Законом України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки) та іншими законодавчими актами.
Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (ч. 1 ст. 2 Закону про відпустки).
Частиною четвертою статті 24 Закону про відпустки передбачено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних днів.
Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону про відпустки особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.
Основною умовою для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є використання працівником в обов’язковому порядку 24 календарних днів щорічної відпустки. Тому за бажанням працівника після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки, за решту днів невикористаної щорічної відпустки за цей самий робочий рік має бути виплачено грошову компенсацію
Наприклад, якщо тривалість щорічної відпустки працівника становить 28 календарних днів (24 к. дн. – щорічна основна відпустка і 4 к. дн. – щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, визначена колективним договором), то, за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні, за 4 календарні дні він може отримати грошову компенсацію.
Слід пам’ятати, що згідно з ч. 1 ст. 22 Закону про відпустки у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Відрахування не провадиться у випадках, передбачених ч. 2, 3 ст. 22 Закону про відпустки.
За потреби відшкодування шкоди з працівника, який звільнився, роботодавець має право звернутися з відповідним позовом до суду.
Отже, права на грошову компенсацію за щорічну основну відпустку та невикористану її частину у цьому випадку працівник не має.
Джерело: ФПУ
Статті на тему:
Компенсація за невикористану відпустку: розбір типових помилок
Грошова компенсація відпусток: новації та усталені правила
