Борги працівника при звільненні: законні механізми утримання підзвітних сум та авансів

Звільнення працівника інколи супроводжується неприємними фінансовими відкриттями. Під час фінальної звірки розрахунків з'ясовується, що за людиною числиться борг перед підприємством. Це може бути неповернутий аванс, виданий на господарські потреби, залишок коштів після відрядження або ж виявлена під час передачі справ нестача матеріальних цінностей. Перша реакція багатьох керівників цілком природна – вирахувати цю суму з останньої зарплати. Проте, законодавство суворо регламентує будь-які маніпуляції із заробітком людини

3

44


  1. Підстави для відрахувань
  2. Ліміти відрахувань: обмеження у 20%
  3. Альтернативні шляхи: добровільне погашення або суд
  4. Висновок


Заробітна плата в Україні є законодавчо захищеною категорією. Роботодавець не має права розпоряджатися заробленими коштами працівника на власний розсуд, навіть якщо вважає, що працівник йому винен. Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП) виходить з презумпції, що працівник є слабшою стороною в трудових відносинах, тому всі утримання можливі виключно у випадках, прямо передбачених законом.


Підстави для відрахувань


Стаття 127 КЗпП чітко визначає вичерпний перелік підстав, коли роботодавець має право видати наказ про відрахування із заробітної плати для погашення заборгованості підприємству:


  1. повернення авансу або підзвітних коштів. Якщо працівник отримав кошти в рахунок заробітної плати або йому видали гроші на відрядження чи господарські потреби, і він їх не повернув у встановлений термін (і не надав авансовий звіт);
  2. повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок. Йдеться саме про арифметичні (лічильні) помилки бухгалтерії.


Але тут є критичний часовий нюанс: роботодавець має право видати наказ про таке відрахування не пізніше ніж протягом одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу чи виплати неправильно обчисленої суми. Якщо місячний строк пропустити або працівник не згоден з боргом – одностороннє утримання стає незаконним.


Ліміти відрахувань: обмеження у 20%


Навіть за умови, що ви вклалися у місячний термін, працівник визнає борг за неповернуті підзвітні суми і ви готуєте наказ, є ще одне доволі серйозне обмеження у ліміті відрахувань – не більше ніж 20%.


Стаття 128 КЗпП встановлює непорушне правило: загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати (включно із фінальним розрахунком при звільненні) не може перевищувати 20%. Цей відсоток вираховується від суми, яка підлягає виплаті працівникові «на руки» (тобто вже після утримання ПДФО та військового збору).


Лише в окремих випадках, прямо передбачених законодавством (наприклад, при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей або відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом), ліміт може сягати 50% чи 70%. Але у стандартній ситуації неповернутого авансу чи підзвітних коштів ваш максимум – це п'ята частина від того, що ви збиралися виплатити людині при звільненні.


Альтернативні шляхи: добровільне погашення або суд


Якщо сума боргу значно перевищує 20% від фінальної виплати, то залишати гроші працівнику як подарунок підприємство не зобов'язане. Існує 2 шляхи вирішення даної ситуації:


  1. добровільний шлях – оптимальний варіант. Працівник може добровільно внести суму боргу (або ту частину, яку не перекрили 20%) готівкою в касу підприємства чи на його розрахунковий рахунок. Також він має повне право написати заяву: «Прошу утримати з мого остаточного розрахунку при звільненні суму неповернутих підзвітних коштів у розмірі 100% без застосування обмежень, встановлених ст. 128 КЗпП». Оскільки це особисте волевиявлення працівника щодо розпорядження його власними грошима, таке утримання не є порушенням закону;
  2. судовий шлях. Якщо працівник відмовляється співпрацювати, не пише заяв і просто йде, єдиний легальний шлях для компанії – це звернення до суду з цивільним позовом про стягнення боргу. Утримувати решту суми самостійно категорично заборонено, оскільки працівник зможе оскаржити це і стягнути з роботодавця не лише утриману суму, але й середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.


Висновок


  1. Законні механізми утримання існують, але вони суворо обмежені в часі (один місяць) та в обсягах (не більше 20%).
  2. Головне завдання фахівців у таких випадках – перевести процес у добровільне врегулювання, грамотно пояснивши працівнику його відповідальність.
  3. Якщо ж домовленостей досягти не вдалося, діяти слід виключно в межах визначених лімітів, залишаючи решту роботи юристам для подальшого судового стягнення.


Анастасія БУЛУЙ, консультант з ведення військового обліку, редактор kadroland


Шаблони та зразки документів:


Наказ про відрахування зайво виплаченої працівнику суми заробітної плати

Наказ про проведення відрахування частини заробітку працівників

Заява про проведення відрахування частини заробітку працівників

Наказ про відрахування із зарплати працівника за заподіяну матеріальну шкоду


Статті та консультації на тему:


Положення про оплату праці: розробити та затвердити

Аліменти: про що слід знати кадровику та бухгалтеру

Робота у вихідний день: як компенсувати та врахувати при обчисленні середньої зарплати

Суміщення посад: зразки заяви та наказу

Тарифні розряди: мета встановлення, коли і як підвищувати

Директор-«привид» хоче зарплату: фіктивні трудові відносини з керівником
3

44

1

1

3

47

2

50

4

114

3

252

2

207

4

1253

7

7930

3

8652

5

4197

4

409

6

706

6

863

4

107

10

8791

9

2639

1

159

3

125

4

11174

4

1689