Гнучкий режим робочого часу: як встановити

1. Що таке гнучкий режим робочого часу
2. Поділ робочого часу на частини
3. Табу для гнучкого режиму робочого часу
4. Норма робочого часу та гнучкий режим робочого часу
5. Встановлення гнучкого режиму робочого часу
6. Гнучкий режим робочого часу та форма трудового договору
7. Повернення на звичайний режим роботи
8. Облік робочого часу та оплата праці
9. Висновки

Що таке гнучкий режим робочого часу

Гнучкий режим робочого часу – це особлива форма організації праці. Суть його в тому, що працівник самостійно може регулювати час початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня. Але дотримуючись певних правил.

Гнучкому режиму робочого часу присвячена стаття 60 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП).

Гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу

Про це також нагадує і Держпраці.

Тобто, окремий працівник або група працівників може працювати за індивідуальним графіком роботи, який відрізняється від загального графіка роботи підприємства, установи, організації.

Увага! Гнучкий режим робочого часу можна запровадити як на визначений строк так і безстроково. Він може вводитись одразу при прийнятті на роботу, та згодом (вже коли трудові відносини тривають)

Як зазначали Держпраці гнучкий режим робочого часу може застосовуватися в різних варіантах (п. 1.4 Методичних рекомендацій щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2006 № 359, далі – Методрекомендацій № 359):

1. щодо початку та закінчення робочого дня, його тривалості,
2. перерви на харчування та відпочинок,
3. залежно від специфіки роботи, можливостей та/або бажання працівника,
4. інших обставин (нерівномірного завантаження працівників роботою, коли основний обсяг робіт припадає на початок чи кінець робочого дня або виходить за його межі; сімейних обставин працівника; значної віддаленості місця роботи від місця проживання, навчального закладу дитини, лікувальної установи тощо).

Такий режим роботи є альтернативою ненормованому робочому часу, якщо виробничі процеси дозволяють надання працівникам вільного від роботи часу для відпочинку чи вирішення особистих питань з відсутністю їх у цей час на робочому місці. При цьому працівник частину робочого часу перебуває на території підприємства (установи, організації) з підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку, а іншу – визначає на свій розсуд.

Є одна головна умова – обов’язок працювати упродовж встановленої кількості робочих годин, наприклад, 8 годин на день, чи в цілому 40 годин на тиждень.

Таким чином, гнучкий режим робочого часу дозволяє працівнику поділити робочий час на частини

Поділ робочого часу на частини

Відповідно до ст. 60 КЗпП гнучкий режим робочого часу дозволяє працівнику поділити робочий час таким чином (див. рис.):

1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки.

При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини (див. додатково лист Мінекономіки від 28.04.2021 р. № 4706-06/25564-07).

Наприклад, якщо стандартний робочий день починається з 9:00 до 18:00, то працівнику із гнучким режимом роботи можна встановити фіксований робочий час наприклад з 11:00 до 16:00, або з 9:30 до 13:00 та з 14:30 до 16:00 тощо.

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу.

Наприклад: у працівника змінний час з 8:00 до 10:00, з 14:00 до 15:00 та з 17:00 до 20:00, фіксований час з 10:00 до 13:00 та з 15:00 до 17:00. Це означає, що працівник може прийти на роботу о 8:00, відпрацювати підряд дві години змінного часу з 8:00 до 10:00, три години фіксованого часу з 10:00 до 13:00, змінного часу з 14:00 до 15:00 (одна година), фіксованого часу з 15:00 до 17:00 (дві години). Всього 8 годин. Або інший варіант. Працівник може прийти на роботу в 10:00, відпрацювати з 10:00 до 13:00 та з 15:00 до 17:00 фіксовані години (5 годин) та з 17:00 до 20:00 (3 години) змінний час. Також всього за день працівник відпрацює 8 «стандартних» годин;

3) час перерви для відпочинку і харчування. Відповідно до ст. 66 КЗпП працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. В загальному випадку час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. А при запровадженні гнучкого режиму робочого часу конкретні години перерви прописуємо в наказі про встановлення гнучкого режиму робочого часу ( або у письмовому трудовому договорі).

Таким чином, під час фіксованого часу працівник має перебувати на робочому місці, змінний час роботи може варіювати. Але загальний час роботи має відповідати встановлені нормі робочого часу.

Табу для гнучкого режиму робочого часу

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

Проте ст. 60 КЗпП не встановлює пряму заборону на встановлення гнучкого режиму роботи. Доцільність застосування гнучкого режиму робочого часу визначається роботодавцем.

Норма робочого часу та гнучкий режим робочого часу

Статтею 60 КЗпП передбачено, що гнучкий режим робочого часу запроваджується за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Як правило, якщо на підприємстві встановлено звичайна «5-денка», та поденний облік, працівників з гнучким режимом робочого часу має додержуватися денної норми тривалості робочого незалежно від його початку, закінчення та тривалості перерви на обід, наприклад, 8 годин на день.

Проте норму робочого часу можна дотримуватись:

1. за тиждень (якщо ведеться потижневий облік робочого часу) чи
2. за обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), якщо запроваджено підсумований облік робочого часу.

Відповідно до п. 1.3 Методрекомендацій № 359 режим гнучкого робочого часу у більшості випадків передбачає підсумований облік робочого часу. В цих умовах обов'язковою вимогою єповне відпрацюванняпрацівником встановленої законодавством кількості робочих годин в обліковому періоді, якийприйнято для підсумованого обліку робочого часу (тиждень, місяць, квартал, рік тощо).

Встановлення гнучкого режиму робочого часу

Можливість встановлення гнучкого режиму робочого часу слід передбачити в колдоговорі, в правилах внутрішнього трудового розпорядку. А вже для конкретного працівника він запроваджується за письмовим погодженням між працівником і роботодавцем (ч. 1 ст. 60 КЗпП). Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися:

1. на визначений строк або безстроково;
2. під час прийняття на роботу або пізніше.

Роботодавець, виходячи із структури робочого часу та встановленого облікового періоду норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування.

Ініціатором встановлення гнучкого режиму роботи може бути як працівник, так і роботодавець.

Ініціатор – працівник. В такому випадку працівник має подати заяву, а роботодавець видає відповідний наказ. В наказі слід зазначити дату, з якої запроваджується гнучкий режим роботи, на який період він запроваджується (строково чи безстроково), умови застосування гнучкого режиму. З наказом про встановлення гнучкого режиму робочого часу слід ознайомити працівника.

Увага! Вимоги щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи тут не застосовують

Ініціатор-роботодавець. Такий режим роботи може запроваджуватись за ініціативою роботодавця у разі виробничої необхідності. Але головна умова – працівника потрібно обов’язково повідомити про зміну режиму роботи не пізніше ніж за два місяці (це також вимога і ст. 32 КЗпП).

Крім того роботодавець зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою гнучкого режиму робочого часу не менше ніж за два місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Увага! На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) роботодавця. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження гнучкого режиму робочого часу. У такому разі норми ч. 3 ст. 32 КЗпП не застосовуються

Гнучкий режим робочого часу та форма трудового договору

КЗпП не містить вимог щодо укладання трудового договору в письмовій формі у разі запровадження такого режиму роботи. Тож якщо причин, наведених у ст. 24 КЗпП для укладання трудового договору в письмовій формі немає, то договір про роботу з гнучким режимом робочого часу може бути укладений в усній формі.

Повернення на звичайний режим роботи

Відмовити від гнучкого режиму роботи також можна за домовленістю між роботодавцем та працівником. Оформлення звичайне – заява та наказ.

Проте існують випадки, коли для працівників повертається звичайний графік роботи (ст. 60 КЗпП):

1. у разі порушення встановленого гнучкого режиму робочого часу, крім застосування відповідних дисциплінарних стягнень, працівник може бути переведений на загальний режим роботи без дотримання вимоги щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.
2. у разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачених завдань роботодавець може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальний режим роботи на підприємстві, в установі, організації. У такому разі норми частини третьої статті 32 КЗпП не застосовуються.

Облік робочого часу та оплата праці

Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Відповідно до частини дев’ятої статті 60 КЗпП власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний, зокрема, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником. Тобто години роботи, зокрема у разі гнучкого режиму праці, потрібно відображати табелі обліку робочого часу.

Первинним документом з обліку використання робочого часу, розрахунку з працівниками щодо заробітної плати, отримання даних про відпрацьований час є табель обліку використання робочого часу, типова форма якого (№ П-5) затверджена наказом Держкомстату від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

У табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в тому числі надурочні, нічні години роботи, години роботи у вихідні, святкові та неробочі дні. При чому типовою формою П-5 не передбачено окремого коду для гнучкого режиму робочого часу.

Тож якщо працівник працює на умовах повної зайнятості, але для нього запроваджено гнучкий режим роботи, то показуйте такі відпрацьовані дні кодом Р та зазначайте фактичні години роботи.

Оплата праці також буде здійснюватися за загальними правилами.

Висновки

1. За письмовим погодженням між працівником і роботодавцем для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу.
2. Гнучкий режим робочого часу передбачає наявність у працівника фіксованого часу, змінного часу та часу перерви для відпочинку і харчування.
3. Ініціатором гнучкого режиму робочого часу може бути як працівник, так і роботодавець.
4. Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Тетяна ГУЛЬ, редактор kadroland

Відео на тему:

Гнучкий режим та ненормований день: поєднання можливе?

Ненормований день та гнучкий режим роботи

Шаблони та зразки документів:

Заява про встановлення гнучкого режиму робочого часу (у ФОП)

Наказ про встановлення гнучкого режиму робочого часу за заявою працівника (у ФОП)

Додаткова угода про внесення змін до трудового договору ((встановленя гнучкого гнучкого режиму робочого часу) у ФОП)

Заява про запровадження гнучкого режиму робочого часу

Наказ про встановлення гнучкого режиму робочого часу за заявою працівника

Наказ про встановлення гнучкого режиму робочого часу для максимального зменшення споживання електроенергії у пікові години