Припинення трудового договору через смерть роботодавця – фізособи

За якою підставою розривають трудовий договір?

Спеціальною підставою для розірвання трудового договору є п. 8¹ ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). Ця норма передбачає припинення трудового договору в разі:

1. смерті роботодавця – фізичної особи;
2. набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Правила припинення трудових відносин у цих випадках визначені частинами 3, 4 ст. 36 КЗпП та Порядком припинення трудового договору у разі смерті роботодавця – фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою, затвердженим постановою КМУ від 14.10.2022 № 1172 (далі – Порядок № 1172).

Куди та з якими документами працівнику звертатися для звільнення?

Для припинення трудового договору працівнику необхідно звернутися до будь-якого центру зайнятості та подати такі документи (п. 3 Порядку № 1172):

1. заяву про припинення трудового договору (далі – заява). У ній потрібно викласти відповідну інформацію про смерть роботодавця – фізособи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізособи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою. Таку заяву складають у довільній формі, але ми для вас маємо зразок;
2. копії документів, що підтверджують смерть роботодавця або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізособи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою (за наявності) – про це докладніше нижче;
3. копію документа, що посвідчує особу працівника;
4. копію реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України (для фізосіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття такого номера та повідомили про це податкову і мають відповідну відмітку в паспорті громадянина України);
5. інформацію про роботодавця: прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або індивідуальний податковий номер (для фізособи-підприємця) (за наявності такого у роботодавця);
6. копію примірника трудового договору або наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, а за їх відсутності – відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. Відомості з цього реєстру працівник може отримати, звернувшись до територіального органу ПФУ, або в електронній формі – через портал електронних послуг ПФУ.
7. копію трудової книжки (за наявності).

Які документи підтверджують факт смерті роботодавця, визнання фізособи безвісно відсутньою чи проголошують її померлою?

Факт смерті підтверджує свідоцтво про смерть, видане органами державної реєстрації актів цивільного стану (ст. 18 Закону України від 01.07.2010 № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Зазвичай цей документ отримують родичі померлої особи. Так, відповідно п. 7 гл. 5 розд. III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Мін’юсту від 18.10.2000 № 52/5 державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров’я, де настала смерть, та інших осіб.

Отже, працівникам померлого роботодавця слід звернутися до його родичів з проханням надати їм копію свідоцтва про смерть.

Щодо документального підтвердження фактів визнання фізособи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою, то такі факти підтверджують відповідні рішення суду, які набрали законної сили (ст. 43, 46 Цивільного кодексу України, далі – ЦКУ).

На практиці ініціюють такі рішення, частіше всього, родичі фізособи. Отже, працівникам знов таки варто звернутися до них, щоб родичі надали копію рішення суду.

Та зверніть увагу, що згідно з п. 3 Порядку № 1172 працівник повинен надати ці документи за наявності. Тобто, якщо працівнику не вдалося знайти / отримати копію документа, що підтверджують факт смерті (визнання безвісно відсутнім, оголошення померлим) фізособи-роботодавця, то він все одно має право звернутися до центру зайнятості для припинення трудового договору. В цьому випадку центр зайнятості самостійно отримує необхідні документи, для цього він зробить запит у відповідні державні реєстри.

До якого центру зайнятості слід звертатися працівнику: за місцем свого проживання чи за місцем реєстрації померлого роботодавця?

Звертатися можна в будь-який центр зайнятості, так передбачено в ч. 3 ст. 36 КЗпП та в п. 3 Порядку № 1172. Тому для звернення в центр зайнятості не має значення, за якою адресою проживає чи зареєстрований працівник, або де був зареєстрований померлий роботодавець. В який центр зайнятості звернутися, працівник обирає самостійно.

Звертатися можна до: районного, міськрайонного, міського центру зайнятості або до філії регіонального центру зайнятості (п. 2 Порядку № 1172).

Контактні дані центрів зайнятості можна знайти на сайті Державної служби зайнятості.

Як відбувається звільнення працівників?

Після подання працівником заяви та необхідних документів до центру зайнятості, його фахівці у день подання документів повідомляють про припинення трудового договору ПФУ та ДПС (п. 4 Порядку № 1172). А ПФУ протягом 3 робочих днів з дня надходження інформації про припинення трудового договору вносить відповідну інформацію до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (п. 6 Порядку № 1172).

Після цього до трудової книжки працівника на його вимогу центр зайнятості вносить запис про припинення трудового договору із зазначенням причини звільнення відповідно до п. 8¹ ч. 1 ст. 36 КЗпП. Але такий запис буде зроблено не раніше ніж через 3 робочих дні з дня подання заяви працівником до центру зайнятості. При цьому, датою припинення трудового договору буде вказано день подання заяви працівником.

Хто та як має здійснити розрахунки з працівниками?

Розрахуватися з працівниками померлого роботодавця повинні його спадкоємці!

Цей момент не врегульований трудовим законодавством: ані в КЗпП, ані в Порядку № 1172 нема вказівок на цей випадок. Тобто, в КЗпП є тільки загальна норма (ст. 47), згідно з якою роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП. А от як виконується ця норма у разі смерті роботодавця, в законодавстві не прописано.

Отже, в такому випадку потрібно звернутися до норм цивільного законодавства, зокрема, до Книги шостої «Спадкове право» ЦКУ. Так, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦКУ). Тому спадкоємці померлої фізособи отримають не тільки майно, що належало спадкодавцю, а також його борги та зобов’язання. В тому числі сюди відносять борги по розрахунках з працівниками померлого роботодавця.

Але слід знати, що спадкоємці повинні погашати борги (задовольнити вимоги кредиторів) тільки у межах вартості майна, одержаного в спадщину (ч. 1 ст. 1282 ЦКУ).

Для отримання повного розрахунку у зв’язку з розірванням трудового договору (заробітна плата за останній місяць роботи, компенсація за невикористані дні відпустки), працівникам слід звернутися до спадкоємців померлого роботодавця. Для цього ч. 2 ст. 1281 ЦКУ встановлений 6-місячний строк: кредитори повинні пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше 6 місяців з дня отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Тож працівникам померлого роботодавця варто розуміти, що повний розрахунок з ними не проведуть у день звільнення, як це передбачено ст. 116 КЗпП, оскільки для прийняття спадщини законодавством встановлений строк 6 місяців з моменту відкриття спадщини (з дати смерті спадкодавця) – ст. 1270 ЦКУ.

Крім того, може так статися, що вимоги працівників щодо остаточного розрахунку взагалі не будуть задоволені, наприклад, у таких випадках:

1. у померлого роботодавця не було майна, яке передається у спадщину;
2. вартості спадкового майна недостатньо для задоволення всіх вимог кредиторів;
3. у померлого нема спадкоємців, або вони відмовились від прийняття спадщини.

Як бачимо, питання здійснення остаточного розрахунку з працівниками померлого роботодавця недостатньо врегульовані чинним законодавством.

Висновки

1. Припинення трудового договору в разі смерті роботодавця-фізособи (у тому числі підприємця), або у разі визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим, здійснюється на підставі п. 8¹ ч. 1 ст. 36 КЗпП.
2. Процедурні моменти припинення трудового договору в таких випадках прописані у Порядку № 1172.
3. Для розірвання трудового договору працівникам потрібно звернутися до будь-якого центру зайнятості та подати туди необхідні документи. Звернення може здійснюватися в паперовій чи електронній формі.
4. Щодо остаточного розрахунку у зв’язку з припиненням трудових відносин працівникам слід звертатися до спадкоємців померлого роботодавця.

Оксана КОВАЛЬЧУК, консультант з кадрових питань

Шаблони та зразки документів:

Заява працівника про припинення трудового договору у зв’язку зі смертю роботодавця-фізособи