Звільнення працівників у разі мобілізації фізособи-роботодавця

Законодавчі підстави для звільнення

У Кодексі законів про працю України (далі – КЗпП) є дві норми, які передбачають підстави для звільнення працівників у разі мобілізації фізособи-роботодавця:

1. п. 3 ст. 36. Згідно з ним передбачається припинення трудових відносин у разі призову або вступу роботодавця – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;
2. п. 10 ст. 40. Трудовий договір може бути розірваний роботодавцем-фізособою у разі його призову або мобілізації під час особливого періоду.

Як бачимо, обидві норми дають підприємцю змогу звільнити своїх працівників у разі його мобілізації. Однак, якщо звільнення відбувається у період воєнного стану, то звільняти працівників слід на підставі п. 10 ст. 40 КЗпП. Адже воєнний стан є особливим періодом, відповідно, в такому випадку слід застосовувати спецнорму. Про це зазначали й фахівці Держпраці.

Отже, у статті детальніше розглянемо правила звільнення саме на підставі п. 10 ст. 40 КЗпП.

Увага! Звільнення працівників у разі мобілізації ФОПа – право, а не обов’язок цього роботодавця

На практиці чимало випадків, коли мобілізований ФОП продовжує провадити свою діяльність, призначивши для цього уповноважену особу та видавши їй відповідну довіреність.

У цьому разі відсутня потреба у звільненні працівників. Але розглянемо ситуацію, коли ФОП не планує продовжувати діяльність під час військової служби та вимушений звільнити своїх працівників.

Нюанси звільнення працівників згідно з п. 10 ст. 40 КЗпП

Оскільки звільнення працівників відбувається за ініціативою роботодавця (ст. 40 КЗпП), слід виконувати певні правила звільнення, а також врахувати деякі нюанси.

1. Повідомляти працівника заздалегідь не потрібно.

Про своє звільнення працівник може дізнатися безпосередньо у день звільнення, оскільки трудове законодавство не передбачає обов’язку роботодавця щодо попереднього повідомлення працівника про звільнення на підставі п. 10 ст. 40 КЗпП. На це вказували й фахівці Держпраці.

2. Вихідну допомогу не виплачуємо.

Перелік підстав для звільнення, на яких працівнику повинна виплачуватися вихідна допомога, зазначений у ст. 44 КЗпП. Серед них немає п. 10 ст. 40 КЗпП. Отже, вихідну допомогу працівнику при такому звільненні не виплачують. Звісно, виплата може передбачатися трудовим договором або колдоговором.

3. Для розрахунку зі звільненими працівниками діють особливі правила.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 47 КЗпП, роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Але, враховуючи своєрідність ситуації, для мобілізованого роботодавця діє особливе правило, встановлене ч. 2 ст. 47 КЗпП: у разі призову роботодавця-фізособи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період такий роботодавець повинен виконати свої обов’язки, визначені ст. 47 КЗпП, протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів.

Отже, коли роботодавець у разі мобілізації не встиг надати працівнику необхідні при звільненні документи та здійснити розрахунок, то він має право це зробити протягом місяця після звільнення з військової служби.

4. Звільнення можливе під час хвороби або відпустки працівника.

За загальним правилом, встановленим ч. 3 ст. 40 КЗпП, не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Але під час дії воєнного стану чинна ч. 1 ст. 5 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136). І згідно з нею допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

5. Звільнення працівників захищеної категорії.

Під час звільнення працівників ФОПу слід пам’ятати, що є працівники так званої захищеної категорії, звільнення яких можливе лише з подальшим обов’язковим працевлаштуванням. До них, зокрема, належать вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до 3 років (статті 184, 186¹ КЗпП). Також не можна звільняти за ініціативою роботодавця мобілізованих працівників (ст. 119 КЗпП).

У такому випадку ФОП-роботодавець не має права звільнити таких працівників на підставі п. 10 ст. 40 КЗпП. Йому доведеться розв'язувати питання зі звільненням інакше. Можливі наступні варіанти:

1. працевлаштувати таких працівників до іншого роботодавця. Для цього можна залучити службу зайнятості, або звернутися до «дружніх» роботодавців;
2. домовитися з працівниками про звільнення за іншими підставами. Наприклад, за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП);
3. не звільняти працівників, а призупинити з ними трудові договори на підставі ст. 13 Закону № 2136 на період військової служби роботодавця.

6. Якщо ФОП не встиг звільнити працівників до моменту мобілізації.

На практиці часто-густо трапляються ситуації, коли ФОП-роботодавець терміново потрапив на військову службу, а звільнити працівників не встиг. У такому випадку йому все одно потрібно розв'язати питання зі звільненням працівників, оскільки, доки трудові договори з найманими працівниками не розірвані, ФОП має певні зобов’язання, передбачені трудовим законодавством. Якщо ФОП не може фізично оформити необхідні документи для звільнення, він має право доручити цю справу іншій особі, видавши їй нотаріально посвідчену довіреність.

Процедура звільнення

Процедура оформлення звільнення не має якихось особливостей та буде складатися з наступних кроків.

1. Видаємо наказ про звільнення.

Наказ про звільнення складають або за типовою формою № П-4 (затверджена наказом Держстату від 05.12.2008 № 489), або у довільній формі із зазначенням усіх необхідних реквізитів, що містяться у типовій формі.

У розділі наказу «Підстави» обов’язково вкажіть реквізити документа, який підтверджує мобілізацію підприємця-роботодавця

2. Ознайомлюємо працівника з наказом під підпис.

3. Проводимо розрахунок із працівником.

Як ми вже зазначили вище, за загальним правилом свої обов’язки зі звільнення роботодавець повинен виконати у день звільнення (статті 47 та 116 КЗпП). Але, якщо він не встиг цього зробити, зважаючи на конкретні обставини, ці обов’язки слід виконати у строк, передбачений ч. 2 ст. 47 КЗпП.

Не забудьте, що окрім виплати працівникові належних сум, роботодавець повинен надати працівнику:

1. копію наказу (розпорядження) про звільнення;
2. письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні.

Також на вимогу працівника необхідно внести запис про звільнення до паперової трудової книжки (ч. 1 ст. 47 КЗпП).

Висновки

1. Звільняти працівників у разі мобілізації фізособи-роботодавця в період воєнного стану слід на підставі п. 10 ст. 40 КЗпП.
2. Щодо строків здійснення розрахунків зі звільненими працівниками діє особливе правило, встановлене ч. 2 ст. 47 КЗпП: свої обов’язки, визначені ст. 47 КЗпП, роботодавець може виконати протягом місяця після звільнення з військової служби без застосування санкцій та штрафів.
3. Якщо роботодавець не встиг звільнити працівників до моменту мобілізації, він може доручити це довіреній особі, і для цього слід оформити нотаріально посвідчену довіреність.

Оксана КОВАЛЬЧУК, консультант з кадрових питань

Шаблони та зразки документів:

Наказ про звільнення за власним бажанням у 2024 році (типова форма № П-4)

Колективний договір між ФОП і працівником