Забезпечення рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків у сфері праці є надзвичайно важливим аспектом реалізації конституційного права на працю. Це передбачено Законом України 08.09.2005 №2866-IV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Попри проголошені рівні права, жінки часто стикаються з дискримінацією на ринку праці.
Згідно з даними Держстату, середньомісячна заробітна плата жінок у різних секторах економіки на 22% нижча, ніж у чоловіків. Приблизно 10% цієї різниці безпосередньо залежить від статі працівника, що є ознакою гендерної нерівності.
Відповідно до статті 2 Конвенції 29.06.1951 №100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, держави-учасниці зобов’язані забезпечити:
- рівну оплату за працю рівної цінності незалежно від статі;
- рівні можливості у працевлаштуванні, просуванні по службі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.
Що ж значить рівна оплата праці?
Жінки та чоловіки однакової кваліфікації, які виконують подібну роботу в еквівалентних умовах повинні отримувати однакову оплату праці. Якщо ж роботи, які вони виконують різні за змістом, але рівні за кваліфікацією та обсягом зусиль, така робота також має оплачуватися однаково.
Дотримання принципів гендерної рівності є не лише моральним обов’язком, але й вимогою міжнародного права, що вимагає активних дій як від держави, так і від роботодавців.