Сам факт встановлення інвалідності не є підставою для звільнення працівника. Закон України 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забороняє звільнення за ініціативою роботодавця з мотивів інвалідності, окрім випадків, коли продовження роботи може загрожувати здоров’ю працівника, інших осіб або унеможливлює виконання професійних обов’язків за висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).
Звільнення працівника через встановлення інвалідності правомірне, якщо:
- роботодавець не має змоги створити умови праці відповідно до рекомендацій МСЕК;
- працівника неможливо перевести на іншу посаду, яка б відповідала його стану здоров’я.
Роботодавець зобов’язаний розглянути можливість створення належних умов праці для працівника, враховуючи його особливі потреби та рекомендації МСЕК.
Крім того, не варто забувати й про необхідність забезпечити виконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю:
- 4% від середньооблікової чисельності працівників для підприємств із кількістю понад 25 осіб;
- 1 робоче місце для підприємств із кількістю працівників від 8 до 25 осіб.
Роботодавці, які не виконують нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, несуть фінансову відповідальність:
- у розмірі середньої річної зарплати за кожне не створене робоче місце (якщо у роботодавця понад 15 працівників);
- половина середньої річної зарплати (8–15 працівників).
Окрім того, на посадову особу можуть накласти адмінштраф у розмірі від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів – ч. 2 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Джерело: Держпраці