Правила внутрішнього трудового розпорядку (далі – ПВТР) – це один з документів, який обов’язково має бути у роботодавця відповідно до умов ст. 142 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП).
Його наявність важлива як для самого роботодавця, так і для його працівників
ПВТР – це локальний нормативний акт, що регулює внутрішній трудовий розпорядок на підприємствах, в установах та організаціях, незалежно від форми власності та визначає взаємні права й обов’язки роботодавця і працівників.
Основний документ, який визначає зміст ПВТР – це Типові правила №213, які були затверджені у 1984 році. Цей документ є чинним на підставі постанови ВРУ від 12.09.1991 №1545-XII, у частині, що не суперечить чинному трудовому законодавству.
Отже, при розробці своїх ПВТР можна взяти за основу деякі положення Типових правил №213, а також використовувати відомчі документи, затверджені з цього питання.
Алгоритм дій при розробці та затверджені ПВТР визначено в ст. 142 КЗпП.
Правила мають затверджуватися трудовим колективом підприємства на підставі подання власника підприємства або уповноваженого ним органу та виборного органу первинної профспілкової організації.
Строки затвердження ПВТР законодавством не визначені, роботодавець самостійно визначає, коли їх потрібно затверджувати
Важливо, щоб ПВТР були в актуальному стані, тобто, якщо на підприємстві або в законодавстві відбулися якісь зміни, що стосуються внутрішнього трудового розпорядку, то слід відкоригувати ПВТР.
Законодавство не обмежує частоту внесення змін до ПВТР. Затверджуються зміни в тому ж порядку, що й самі ПВТР.
Джерело: Держпраці
Статті та консультації на тему:
Правила внутрішнього трудового розпорядку – 2026: що потрібно оновити
Правила внутрішнього трудового розпорядку – 2026: алгоритм затвердження та необхідність оновлення
