
Стаття 4 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки) містить вичерпний перелік відпусток, які надаються працівникам. Однією з таких є відпустка без збереження заробітної плати.
Відпустки без збереження заробітної плати надавались в мирний час, і можуть надаватися працівникам і під час воєнного стану
Теоретично такі відпустки можна класифікувати на два види:
- Надаються в обов’язковому порядку (ст. 25 Закону про відпустки).
- Надаються за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки).
У період воєнного стану працівники можуть оформлювати ще один вид відпустки без збереження заробітної плати. Це право закріплене в ст. 12 Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136). Тобто, роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження зарплати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки.
Також, ч. 4 ст. 12 Закону №2136, містить положення, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу ВПО, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше, ніж 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Джерело: Держпраці
Статті на тему:
Воєнний стан з 03.02.2026: надання та продовження неоплачуваних відпусток
Відпустки без збереження зарплати в умовах воєнного стану: умови надання, тривалість, припинення
Неоплачувані відпустки під час воєнного стану: практика надання




















