Неповний робочий час: як він впливає на тривалість відпустки та розрахунок відпускних

Можливість роботи на умовах неповного робочого часу надає ст. 56 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) У її ч. 3 зазначається:

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників

З ініціативи роботодавця неповний робочий час установлюють у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці згідно із ч. 3 ст. 32 КЗпП та застосовується в разі прийняття власником рішення про переведення всього підприємства, окремих його структурних підрозділів і категорій працівників на неповний робочий час.

Робота з неповним робочим часом і щорічна основна відпустка

Режим роботи з неповним робочим часом можна встановити шляхом зменшення:

1. тривалості щоденної роботи;
2. кількості днів роботи протягом тижня;
3. одночасно і кількості годин роботи протягом дня, і кількості робочих днів протягом тижня (лист Мінсоцполітики від 29.03.2007 №713/19/71-07).

Проте жоден з таких графіків роботи не скорочує тривалість щорічної основної відпустки. Зменшуватися може лише розмір відпускних, адже зарплату нараховують за фактично відпрацьований час. Але про це трохи далі.

Тобто, при роботі з неповним робочим часом тривалість щорічної основної відпустки так само має бути не менше 24-х календарних днів.

Робота з неповним робочим часом і щорічна додаткова відпустка

Відповідно до Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки) щорічні додаткові відпустки надають:

1. за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки);
2. за особливий характер праці, якщо робота пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я (ст. 8 Закону про відпустки);
3. працівникам з ненормованим робочим днем (ст. 8 Закону про відпустки).

Щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці надають працівникам, які працюють в таких умовах, за Списками виробництв, робіт, цехів, професій і посад, затвердженими постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290.

Конкретну тривалість щорічних додаткових відпусток встановлюють у колективному договорі відповідно до результатів атестації робочих місць за умовами праці та з огляду на час зайнятості працівника в цих умовах.

У розрахунок часу, що дає право на додаткову відпустку, зараховують дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня (п. 10 Порядку застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 30.01.1998 № 16).

Тобто, якщо працівнику встановлено менше половини нормальної тривалості робочого часу, він втрачає право на щорічну додаткову відпустку, незважаючи на роботу у шкідливих умовах або з підвищеним нервово-емоційним навантаженням.

Додаткову відпустку працівникам з ненормованим робочим днем надають, користуючись Рекомендаціями, затвердженими наказом Мінпраці від 10.10.1997 № 7 (далі – Рекомендації № 7). Право на цю відпустку залежить від графіка роботи, встановленого працівнику.

Скажімо, якщо працівнику встановлено графік з неповним робочим днем (з понеділка по п’ятницю з 8.00 до 12.00), то відповідно до п. 2 Рекомендацій № 7 ненормований робочий день до нього не застосовують, отже й права на додаткову відпустку за ненормований робочий день він не має.

У разі встановлення графіка роботи з неповним робочим тижнем (наприклад, понеділок, середа, п’ятниця з 8.00 до 17.00) можна застосувати ненормований робочий день і надавати щорічну додаткову відпустку тривалістю, визначеною в колективному договорі (абз. 2 п. 2 Рекомендацій № 7).

Розрахунок відпускних

В цілому розрахунок відпускних (суми компенсації за невикористану відпустку) у разі встановлення неповного робочого часу не відрізняється від звичайного розрахунку. Керуємося при цьому положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі – Порядок № 100).

Утім є одна ситуація, коли розрахунок має особливість. Ми говоримо про ситуацію коли йдеться про роботу на умовах неповного робочого тижня з ініціативи роботодавця.

Увага! Коли йдеться про неповний робочий день (не важливо, за чиєю ініціативою) або неповний тиждень за ініціативою працівника (це зокрема стосується і роботи за сумісництвом), в обчисленні середнього заробітку та, власне, відпускних немає жодних відмінностей від звичайного розрахунку

Отже, під час роботи на умовах неповного робочого тижня з ініціативи роботодавця з кількості календарних днів за розрахунковий період потрібно відкинути ті РОБОЧІ дні, у які людина не працювала через установлення неповного робочого тижня.

Пояснення просте: час, протягом якого працівники, згідно із чинним законодавством або з інших поважних причин, не працювали й за ними не зберігали заробіток або зберігали частково, виключають із розрахункового періоду (абз. 7 п. 2 Порядку № 100). Так слід вчиняти незалежно від того, чи був неповний тиждень упродовж усього розрахункового періоду, чи охопив лише його частину. Свого часу в листі Мінпраці України від 25.05.09 р. № 294/13/84-09 фахівці відомства окремо наголошували, що виключають дні тільки тоді, коли неповний тиждень ініціював працедавець.

Увага! З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану

Далі до вашої уваги приклад.

Приклад. З листопада 2024 по січень 2025 працівник виконував роботу на умовах неповного робочого тижня 3 дні на тиждень (середа — п'ятниця). Ініціатором був власник підприємства. У лютому 2025 працівник бере щорічну відпустку – 24 к.дн. За розрахунковий період (лютий 2017-го – січень 2025) працівникові нараховано 216000 грн зарплати.

Перш за все з’ясовуємо кількість днів у розрахунковому періоді, у які працівник не працював через упровадження неповного тижня, – 26 к. дн. (8 к. дн. у листопаді + 10 к. дн. у грудні + 8 к. дн. січні).

Далі обчислюємо відпускні:

1. Знаходимо кількість к.дн. у розрахунковому періоді для розрахунку:

366 к. дн. - 26 к. дн. = 340 к.дн.

2. Визначаємо середньоденну зарплату:

216000 грн : 340 к.дн. = 635,29 грн.

3. Обчислюємо суму відпускних:

635,29 грн х 24 к.дн. = 15 246,96 грн.

Висновки

1. Тривалість щорічної основної відпустки працівників, які працюють з неповним робочим часом, становить не менше 24-х календарних днів.
2. Щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці та за особливий характер праці надають працівникам, якщо вони працюють не менше половини нормальної тривалості робочого часу.
3. Право на щорічну додаткову відпустку працівникам з ненормованим робочим днем залежить від графіка їхньої роботи.
4. Розрахунок відпускних має особливості в ситуації коли неповний робочий тиждень установлено за ініціативою роботодавця.

Галина БЄЛІКОВА, експерт із кадрових питань

Василь ЦИГАНЕНКО, редактор kadroland, експерт з питань трудового законодавства, оплати праці та оподаткування

Шаблони та зразки документів:

Наказ про зміну істотних умов праці (встановлення неповного робочого дня)

Заява про прийняття за основним місцем роботи на умовах неповного робочого тижня

Наказ про прийняття за основним місцем роботи на умовах неповного робочого тижня

Заява про встановлення неповного робочого дня (4 години)

Наказ про встановлення суміснику неповного робочого часу за заявою працівника

Статті на тему:

Неповний робочий час: дієві поради на допомогу кадровику

Неповний робочий тиждень не перешкода для призначення лікарняних

Зміна істотних умов праці під час воєнного стану