Звільнення під час війни за власним бажанням чи за угодою сторін – що краще обрати

Звільнення за власним бажанням

Якщо працівник хоче звільнитися, то він може скористатися своїм правом – звільнитися за власним бажанням. Такий варіант звільнення можливий як для працівника, з яким укладений безстроковий договір, так і працевлаштованому за строковим договором, але з певними нюансами.

Працівник зобов’язаний попередити роботодавця у письмовій формі за два тижні до запланованого звільнення (якщо немає поважних причин, що зобов’язують роботодавця розірвати трудовий договір у строк, в який просить працівник).

Увага! Попередити про звільнення – це означає письмово подати заяву на звільнення, яка повинна містити підставу для розірвання трудового договору і підпис. Попередити не означає відпрацьовувати. Це означає, що працівник може попередити про своє наступне звільнення навіть під час відпустки або хвороби, подавши відповідну заяву.

Також можливо звільнитися за власним бажанням без двотижневого повідомлення:

Перший варіант – звільнення за власним бажанням із зазначенням конкретної причини.

Перелік поважних причин зазначений у ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП).

Наприклад,

1. переїзд на нове місце проживання;
2. переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
3. вагітність;
4. догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю тощо.

Також це правило застосовується в ситуації, коли підприємство розташоване у районах бойових дій та існує загроза для життя і здоров’я (зміни на період дії воєнного стану).

Цей перелік причин так само поширюється для випадків, коли був укладений строковий трудовий договір, який розривається з ініціативи працівника

Наступний варіант звільнення у визначений строк – роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Але такий спосіб потребує доказів (наприклад, рішення суду, що набрало законної сили) та обґрунтування, тому звільнення «день у день» не завжди можливе. Проте, звільнення за цією підставою, передбачає обов’язкову виплату вихідної допомоги – у розмірі не меншому тримісячного середнього заробітку працівника (ст. 44 КЗпП).

Якщо саме ці причини зумовлюють неможливість продовження роботи, то роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник без попередження

Чи може роботодавець відмовити працівнику у звільненні за власним бажанням?

Так, якщо робота працівника за трудовим договором зумовлена примусовим залученням до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, або його залучено до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (зміни на період дії воєнного стану).

Що робити, якщо заяву написано, але звільнятись передумав?

Заяву про звільнення за власним бажанням працівник може відкликати в будь-який час до закінчення строку попередження. У такому випадку працівник не буде звільнений з роботи. Крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Тобто відкликання заяви – це одноособове рішення працівника, його волевиявлення, тому воно може відбуватися лише в разі його звільнення за власним бажанням, що також є його одноособовим рішенням.

Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою

Звільнення за угодою сторін

Однією із підстав припинення трудового договору є угода сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Угода сторін передбачає домовленість між працівником та роботодавцем про час та умови звільнення. Ініціатором звільнення може бути як працівник, так і роботодавець. Відкликання працівником заяви про звільнення за угодою сторін не передбачене. Для цього потрібна взаємна згода обох сторін.

Щоб звільнитися за угодою сторін, необхідно:

1. обумовити і узгодити варіант звільнення за угодою сторін з роботодавцем;
2. написати заяву на звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін).

Потрібен зразок документа? У нашому розділі «Документи» – все, що треба кадровику. 6200+ шаблонів, які завжди під рукою!

Отже, відмінності між звільненням за власним бажанням та звільненням за угодою сторін такі:

1.Звільнення за угодою сторін:

1. ініціатива може виходити від будь-якої зі сторін;
2. обидві сторони трудових відносин повинні дійти згоди щодо даної причини звільнення;
3. заяву про звільнення за угодою сторін може бути подано в будь-який момент (в тому числі і в день звільнення), сторони не зобов’язані попереджати один одного за два тижні;
4. щоб звільнитися в термін менше, ніж два тижні, не потрібно вказувати поважну причину.

2.Звільнення за власним бажанням:

1. ініціатива звільнення завжди виходить тільки від працівника;
2. заяву на звільнення має бути подано за два тижні до запланованого звільнення, крім випадків, коли зазначена і документально підтверджена поважна причина передбачена ч. 1 ст. 38 КЗпП;
3. працівник може відкликати свою заяву на звільнення.

Джерело: ГО «Трудові ініціативи»

Стаття на тему:

Звільнення за власним бажанням або угодою сторін: принципові відмінності, плюси та мінуси

Мінікурси:

Припинення трудових відносин: покроковий алгоритм дій для роботодавця

Звільнення під час воєнного стану за власним бажанням: чи потрібно відпрацьовувати 2 тижні

Звільнення у відпустці: (не)стандартні ситуації