Матеріальна відповідальність працівника: коли повний розмір не діє

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» (далі – ТОВ «Автосервіс») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної шкоди у розмірі 783 006,52 грн.

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач працював у ТОВ «Автосервіс» на посаді водія та 3 лютого 2023 року в Одеській області з напівпричепом «KRONE», не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на будинок на вул. Болградська в с. Василівка.

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 квітня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення щодо цієї ДТП водія визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач стверджував, що у зв`язку із тим, що транспортний засіб було передано відповідачу, шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню на підставі частини другою статті 134 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП).

Позиція Верховного Суду

Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Автосервіс» посилалося на пункти 2, 6 частини першої статті 134 КЗпП, де передбачено, що працівник несе повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1. майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
2. відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків.

Відповідно до ч. 1,2 та 4 статті 130 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику

У статті 131 КЗпП зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи, і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані дбайливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно до статті 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

У статті 134 КЗпП визначено випадки, за наявності яких, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема коли:

1. між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (пункт 1 ст. 134 КЗпП);
2. майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами (пункт 2 ст. 134 КЗпП);
3. відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків (пункт 6 ст. 134 КЗпП).

Згідно зі статтею 135-1 КЗпП письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які:

1. займають посади;

або

1. виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням;

або

1. застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається КМУ.

При розгляді справ про матеріальну відповідальність за письмовим договором про повну матеріальну відповідальність суд зобов`язаний перевірити, чи належить працівник до категорії осіб, з якими відповідно до статті 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір, та чи був він укладений.

За відсутності цих умов працівник несе лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо законом не передбачено інше

Так, Верховний Суд встановивши, що водій автотранспортних засобів, під час виконання трудових обов`язків скоїв ДТП, завдав відповідачу майнової шкоди, врахувавши, що посада водія не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, позивач не довів можливість покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за завдану шкоду, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що водій не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди, та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд також вставив, що ТОВ «Автосервіс» не заявляв вимоги про відшкодування шкоди відповідачем в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку відповідно до статті 132 КЗпП.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до подорожнього листа транспортний засіб з напівпричепом було передано відповідачу під його підпис, тому шкода підлягає відшкодуванню на підставі частини другої статті 134 КЗпП, на увагу не заслуговують, адже подорожній лист є документом для звітності, а не для фіксації передання майна чи цінностей, а тому він не може бути підставою для покладення матеріальної відповідальності.

Інші аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з недоведеністю заявлених позивачем вимог у цій справі.

Тому, колегія суддів у Постанові ВС від 29.12.2025 у справі № 947/39286/23 дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду – без змін.

Джерело: Вища школа адвокатури НААУ

Статті на тему:

Повна матеріальна відповідальність працівників: коли застосовується

Матеріальна відповідальність працівників: види та обмеження