18 лютого 2026 року Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів провів чергове засідання у режимі відеоконференції та підтримав низку законодавчих ініціатив, спрямованих на недопущення дискримінації осіб з інвалідністю на ринку праці, розширення свободи економічної діяльності домогосподарств, запровадження справедливої системи оплати праці, а також на врегулювання трудових відносин на територіях активних бойових дій та тимчасово окупованих територіях.
При обговоренні положень законопроєкту від 21.01.2026 №14389 «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо удосконалення механізму забезпечення розумного пристосування» (далі – законопроєкт №14389), члени Комітету рекомендували Верховній Раді України включити його до порядку денного і за результатами розгляду у першому читанні прийняти за основу.
Мета законопроєкту №14389 полягає у забезпеченні реалізації прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу на рівні з іншими особами, недопущення їх дискримінації шляхом удосконалення механізму здійснення розумного пристосування, зокрема для забезпечення рівних можливостей при реалізації права на працю, отримання роботи, просування по роботі / службі.
Документ вносить зміни до Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», якими передбачається зобов’язати роботодавця на всіх етапах трудових відносин, а також протягом усього строку дії трудового договору або контракту здійснювати заходи розумного пристосування за заявою особи з інвалідністю з урахуванням індивідуальної програми реабілітації.
Відмова у розумному пристосуванні працівнику допускається лише у разі, якщо здійснення відповідних заходів створює непропорційний або невиправданий тягар, з урахуванням таких факторів:
- обсяг ресурсів, необхідних для здійснення заходів розумного пристосування, у тому числі фінансових, матеріальних, людських та організаційних;
- вартість і масштаб запропонованих заходів;
- можливість отримання зовнішньої підтримки, компенсацій або дотацій, у тому числі за рахунок державного або місцевих бюджетів, державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття чи грантових програм;
- наявність заборгованості перед роботодавцем з виплат компенсації витрат на заходи розумного пристосування або надання дотацій на їх реалізацію;
- очікувана користь від заходів для особи з інвалідністю, а також вплив їх реалізації на трудовий колектив, організацію виробництва чи надання послуг.
Обов’язок доведення непропорційності або невиправданості тягаря покладається на роботодавця
Потреба у розумному пристосуванні може бути підтверджена індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю та за потребою, додатковими документами у разі їх наявності.
Особа з інвалідністю має пріоритетне право на визначення переліку та форм заходів розумного пристосування, яких вона потребує.
Фінансове забезпечення заходів розумного пристосування здійснюється за рахунок власних коштів, коштів місцевих бюджетів, Державно фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, коштів, передбачених у рамках програм сприяння зайнятості населення в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Компенсація витрат на заходи розумного пристосування або дотація на їх реалізацію надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції або державною установою, що реалізує заходи соціального захисту та забезпечення соціальним послугами осіб з інвалідністю.
Право на отримання компенсації витрат на заходи розумного пристосування або дотації на їх реалізацію мають не лише роботодавці, а й особа з інвалідністю, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець або провадить незалежну професійну діяльність, незалежно від дати державної реєстрації їхньої підприємницької діяльності або дати взяття на облік як осіб, що провадять незалежну професійну діяльність.
Джерело: Комітет ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів
Схожі публікації:
Норматив для осіб з інвалідністю: кого роботодавець зможе «рахувати за двох»
Новий стандарт робочих місць для осіб з інвалідністю: що мають забезпечити роботодавці з 2026 року
Працівник з інвалідністю: коли зарплата може бути менше мінімалки
