Як пояснюють фахівці Держпраці, часто не зовсім порядні роботодавці пропонують громадянам «стажування», щоб оцінити їх здібності та навички, після чого ними вирішуватиметься питання про оформлення трудових відносин з працівником.
Відносно такої позиції роботодавця слід зауважити, що чинне законодавство не містить поняття «стажування» при працевлаштуванні роботодавцем працівника
Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Крім того, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення до територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ
Як вбачається зі змісту ст. 26 КЗпП умова про випробування повинна бути зафіксована в наказі (розпорядженні) про прийняття цього працівника на роботу.
При цьому випробування може бути обумовлене угодою сторін при укладенні трудового договору з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.
В період випробування на таких працівників поширюються всі вимоги законодавства про працю.
Слід зазначити, що є певні категорії громадян, відносно яких випробування не може бути встановлено:
- особи, які не досягли вісімнадцяти років;
- молоді робітники після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
- молоді спеціалісти після закінчення вищих навчальних закладів;
- особи, звільнені у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
- особи з інвалідністю, направлені на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
- особи, обрані на посаду;
- переможці конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
- вагітні жінки;
- одинокі матері, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
- особи, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
- особи на тимчасові та сезонні роботи;
- внутрішньо переміщені особи.
Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.
Окрім цього, чинним законодавством передбачені і строки випробування.
Так, строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – шести місяців.
Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.
Джерело: Держпраці
Від редакції: Зауважимо, що в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників. Це передбачено пунктом 2 статті 2 Закону України від 15.03.2022 №2126-ІХ «Про організацію трудових відносин у період воєнного стану».
Схожі публікації:
Лікарняний під час випробування: чи зараховуються пропущені дні при прийнятті на роботу
Стажування чи випробування при прийомі на роботу: як правильно
Чи можна продовжити строк випробування працівника
Випробувальний термін: коли працівник автоматично вважається таким, що його пройшов
