
Сучасний ринок праці змінюється, а разом із ним змінюються і підходи до організації роботи. Законодавство України дозволяє застосовувати різні формати роботи, які можуть бути зручними як для роботодавця, так і для працівника.
Найпоширеніші серед них:
- Дистанційна робота. Працівник виконує свої обов’язки поза приміщенням роботодавця (наприклад, з дому) з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
- Гібридна модель роботи. Поєднання роботи в офісі та дистанційно за погодженим графіком.
- Гнучкий режим робочого часу. Працівник може самостійно визначати час початку та закінчення робочого дня у межах установленої норми робочого часу.
- Неповний робочий час. Встановлюється за домовленістю між працівником і роботодавцем (менша тривалість робочого дня або тижня).
- Стислий робочий тиждень. Працівник відпрацьовує норму робочого часу за меншу кількість робочих днів, але з більшою тривалістю робочого дня.
- Проєктна зайнятість. Робота виконується для реалізації конкретного завдання або проєкту.
- Аутсорсинг або аутстафінг. Передача окремих функцій чи залучення персоналу через сторонні компанії.
- Змінний або черговий режим роботи. Застосовується там, де виробничий процес має бути безперервним (виробництво, транспорт, критична інфраструктура тощо).
Також у Держпраці зауважили, що незалежно від формату роботи, роботодавець зобов’язаний належно оформити трудові відносини та забезпечити безпечні умови праці, а працівник – виконувати умови трудового договору.
Хоч гнучкість у роботі – це сучасна тенденція, але дотримання трудового законодавства та вимог охорони праці залишається обов’язковим для всіх.
Джерело: Держпраці
Схожі публікації:
Чи потрібно сьогодні попереджати працівників за 2 місяці про зміну умов праці
Чи повинен дистанційний працівник звітувати щодня
Коли роботодавці мають право змінити формат роботи




















