Фахівці Держпраці зауважили, що законодавством заборонено з ініціативи роботодавця звільняти працівника:
- під час відпустки;
- під час тимчасової непрацездатності.
В разі, якщо ініціатором розірвання трудового договору є працівник, то згідно з ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) йому потрібно для цього лише письмово попередити роботодавця за два тижні.
Інших вимог не встановлено
Це означає, що працівник може попередити про своє подальше звільнення і під час відпустки, хвороби, надавши письмову заяву.
У загальному випадку після отримання від працівника, який перебуває у відпустці, заяви про звільнення за власним бажанням без поважної причини роботодавець зобов’язаний його звільнити через два тижні.
Також роботодавець повинен розірвати трудовий договір із працівником у строк, про який він просить (ч. 1 ст. 38 КЗпП), у разі, коли в заяві працівник зазначає про неможливість продовжувати роботу:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ до закладу освіти;
- неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність;
- догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
- догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом;
- з інших поважних причин.
Наприклад, переїзд – повинен бути чимось підтверджений, у цьому випадку можуть бути документи, які свідчать про зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання.
Якщо працівник вирішив розірвати трудовий договір до закінчення щорічної відпустки, він має подати письмову заяву про звільнення з роботи раніше узгодженого з роботодавцем строку.
У заяві працівник зазначає причини таких дій, підтверджує підстави звільнення та просить змінити дату раніше домовленого строку на нову.
Згідно зі ст. 3 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки) за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Тобто, працівник буде звільнений до закінчення щорічної відпустки з дати, якої просив. Ця дата є останнім днем припиненої відпустки.
Законодавством не заборонено звільняти працівника за його бажанням не з останнього дня наданої йому щорічної відпустки, а з дати вказаної в заяві про звільнення
У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, відповідно до статті 22 Закону про відпустки.
Джерело: Держпраці
Схожі публікації:
Звільнення під час воєнного стану: у яких випадках можна розірвати трудовий договір
Виплати при звільненні: що роботодавець має заплатити працівнику
Коли можна відмовити у звільненні
