Фахівці Держпраці вказали, що ч. 2 ст. 32 КЗпП роботодавцю законодавчо надано право без згоди працівника здійснити наступні дії:
- переміщати працівника в межах того ж підприємства на інше робоче місце;
- переміщати працівника в інший структурний підрозділ (тут встановлена додаткова вимога – структурний підрозділ має знаходитися у тій же місцевості);
- доручати роботу на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності і кваліфікації (посади).
Статтею 21 КЗпП визначено, що працівник має виконувати роботу, яка визначена в трудовому договорі. Тобто, роботодавець при здійсненні переміщення не може виходити за межі трудового договору. В цьому випадку право роботодавця обмежене умовами трудового договору.
У п. 31 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 зазначено, що переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.
Також, Верховний Суд України, у постанові від 01.11.2017 у справі № 6-1471цс17, роз’яснив, що норма ст. 32 КЗпП трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Переміщення може бути здійснене лише за умови, що не зміниться жодна з істотних умов трудового договору працівника.
У Держпраці наголосили, що забороняється переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров’я!
Джерело: Держпраці
