Законодавчі підстави перенесення або відмови у відпустці
Відпустки надають керуючись нормами Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки).
Роботодавці мають щорічно складати графіки відпусток з урахуванням інтересів виробництва та особистих інтересів працівників. Графіки відпусток затверджує керівник підприємства за погодженням профспілки або уповноваженого представника трудового колективу (ч. 10 ст. 10 Закону про відпустки).
Перенесення відпустки на інший період може відбуватися:
- На вимогу працівника у разі його невчасного повідомлення про початок відпустки або невчасної виплати відпускних.
- В обов’язковому порядку у зв’язку:
- з тимчасовою непрацездатністю працівника;
- виконанням працівником державних або громадських обов'язків, з увільненням від основної роботи зі збереженням заробітної плати;
- з настанням строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
- зі збігом щорічної відпустки з навчальною відпусткою;
- з встановленням факту позбавлення працівника особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
За ініціативою роботодавця відпустка може бути перенесена тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням профспілкової організації або уповноваженого трудового колективу (ст. 11 Закону про відпустки).
Закон України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136) вніс свої корективи, у тому числі щодо надання відпусток під час воєнного стану.
Зокрема, під час воєнного стану роботодавці мають право обмежувати тривалість відпусток (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136) і навіть відмовляти в наданні будь-якої відпустки, крім відпусток по вагітності та пологам та для догляду за дитиною до 3-х років, якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).
У яких випадках можлива відмова
Як ми вже дізналися, у воєнний час роботодавці мають право відмовляти у наданні будь-якого виду відпусток, крім «декретних», але лише працівникам, які працюють на об’єктах критичної інфраструктури.
На звичайних підприємствах, які не відносяться до критичної інфраструктури, або в мирні часи чи може керівник не пустити працівника у відпустку?
Може, але за умови, якщо відпустка надається за згодою сторін.
Приміром, відпустка без збереження заробітної плати за сімейними обставинами або з інших причин, яку надають за угодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки). Надання такої відпустки має на увазі згоду обох сторін. Тому якщо керівник вважає за потрібне залишити працівника на роботі, він має повне право відмовити у наданні цієї відпустки.
Іншим прикладом може слугувати надання щорічної відпустки поза графіком. Відповідно до статті 12 Закону про відпустки працівник може попросити поділити відпустку на частини. В такому разі невикористана частина відпустки надається за угодою між працівником та роботодавцем, і керівник має право не узгодити відпустку працівника, якщо є виробнича необхідність залишити його на роботі.
Висновки
1. Відмова у наданні відпустки під час воєнного стану правомірна, якщо працівник залучений до роботи на підприємстві критичної інфраструктури.
2. Для інших підприємств та в мирний час керівник має право відмовити у відпустці у разі її надання за угодою сторін.
Галина БЄЛІКОВА, експерт із кадрових питань
Шаблони та зразки документів:
Наказ про скасування наказу про відпустку
Наказ про скасування наказу про відпустку (звільнення до початку відпустки)
Статті на тему:
Зміни до наказів про відпустки: коли допускається і як оформити
Щорічні додаткові відпустки: право та правила надання