Нюанси оплати праці сумісників

Сумісники, отримують заробітну плату за фактично виконану роботу. При цьому вони не можуть виконувати свої трудові обов'язки одночасно за основним місцем роботи і за сумісництвом

Згідно з ч. 2 ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.


Це дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, додатково укладати трудові договори (угоди) за сумісництвом.


Наразі оплата праці за сумісництвом регулюється КЗпП.


Згідно із вимогами ст. 102-1 КЗпП та ст. 19 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу, особа не може виконувати свої трудові обов’язки одночасно (в одні й ті ж години) за основним місцем роботи і місцем роботи за сумісництвом

Джерело: ДПС