В колонці для Інтерфакс-Україна голова Комітету ВР з фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев на прикладах пояснив як різні підходи до обліку штату збільшують навантаження на роботодавців. Ми розповідали, що у березні 2026 року Данило Гетьманцев звертався із запитом до Уряду щодо необхідності роз’яснити, як саме рахувати середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу для цілей Закону про підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю.
Так от – відповідь отримано. Щоправда, скоріше формальну, ніж змістовну.
Загальний меседж такий:
- проблем немає;
- уніфікація правил не потрібна;
- усе врегульовано.
І між рядків читається просте: «платіть внесок»
Як зазначає нардеп, можливо, на рівні кабінетів проблем справді не видно. Але на практиці бізнес має зовсім іншу картину:
- десятки запитань;
- різні підходи до розрахунків;
- ризик помилок і штрафів.
Тому, ще раз пояснив на прикладах, де саме виникає проблема. Адже вона вже зараз проявляється на практиці і напряму впливає на бізнес.
Де саме вона «зашита» і чому виникає
Уявімо роботодавця, у якого загальна кількість працівників становить 100 осіб (включаючи зовнішніх сумісників), з них:
- 30 – мобілізовані;
- 10 – у відпустці без збереження зарплати через військову агресію проти України;
- 20 – з призупиненими трудовими договорами;
- 10 – зовнішні сумісники.
Крок 1. Рахуємо норматив
Для визначення нормативу ми керуємося Інструкцією зі статистики кількості працівників.
Відповідно до неї при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу не враховуються зовнішні сумісники. Натомість усі інші працівники, у тому числі мобілізовані, працівники у відпустках без збереження заробітної плати та ті, з якими призупинено трудові договори, включаються до розрахунку.
У нашому прикладі це означає, що із 100 працівників ми виключаємо лише 10 зовнішніх сумісників і отримуємо 90 працівників для розрахунку.
Відповідно, норматив становить 4% від цієї кількості, тобто 4 робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Якщо роботодавець його не виконав, то у нього виникає обов’язок сплатити внесок.
Давайте його порахуємо.
Крок 2. Рахуємо внесок
Для розрахунку внеску застосовуються інші правила, ніж ті, що використовуються для визначення нормативу. Зокрема, із розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу виключаються працівники, які фактично не отримують заробітну плату або не здійснюють трудову функцію: мобілізовані, працівники у відпустках без збереження заробітної плати, а також ті, з ким призупинено трудові договори.
Водночас до розрахунку включаються зовнішні сумісники у межах еквівалента повної зайнятості.
У результаті з тих самих 100 працівників формується вже інший показник середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу – 40 працівників, від якої і здійснюється подальший розрахунок внеску.
Чому так?
Бо при розрахунку внеску логіка проста: не можна ділити фонд оплати праці на тих, хто не отримує зарплату (інакше «середня» буде викривлена).
І що в результаті?
- норматив рахуємо від 90
- внесок – від 40
А тепер головне:
Ті самі працівники по-різному «існують» у різних розрахунках
Для цілей розрахунку нормативу зовнішні сумісники фактично «невидимі», тоді як при обчисленні внеску вони вже враховуються і впливають на фінансовий результат.
Водночас з іншими категоріями працівників протилежна ситуація: вони враховуються при визначенні нормативу, збільшуючи його, але не враховуються при розрахунку внеску.
Саме ця різниця в підходах і створює перекіс у всій системі. Адже включення «неактивних» працівників до розрахунку нормативу призводить до кратного збільшення суми внеску.
Наприклад, припустимо, середня заробітна плата у нашого уявного роботодавця, який має 100 працівників, становить 30 000 грн.
За чинною логікою розрахунку норматив становить 4 особи.
Відповідно, сума внеску: 4 × (30 000 × 40%) × 3 = 144 000 грн за квартал
Водночас на період дії воєнного стану застосовується зниження – внесок сплачується у розмірі 50% від розрахованого. Отже, фактична сума внеску:
144 000 × 50% = 72 000 грн за квартал
Якщо ж застосувати підхід, закладений у Порядку обчислення середньомісячної заробітної плати для розрахунку внеску, і рахувати від фактично працюючих працівників (без мобілізованих, працівників у відпустках без збереження зарплати та з призупиненими договорами, але з зовнішніми сумісниками), то тоді норматив – 1 особа.
Відповідно, сума внеску: 1 × (30 000 × 40%) × 3 = 36 000 грн за квартал
З урахуванням коефіцієнта воєнного часу 50%:
36 000 × 50% = 18 000 грн за квартал
Тож, фінансове навантаження може зростати в рази виключно через різні підходи до визначення кількості працівників.
І тут постає логічне питання – чи є такий підхід справедливим?
Фактично держава сьогодні говорить роботодавцю:
- зберігай робочі місця за мобілізованими;
- не звільняй працівників у воєнний час, а надавай відпустки без збереження заробітної плати;
- підтримуй трудові відносини та призупиняй дію трудових договорів.
Водночас ці самі працівники враховуються при визначенні нормативу і через це збільшується фінансове навантаження роботодавця.
У результаті дії, спрямовані на збереження трудових відносин, фактично обертаються додатковими витратами для бізнесу.
Це створює небезпечний сигнал – соціально відповідальна поведінка бізнесу стає фінансово невигідною. Бо зараз виглядає так: чим більше роботодавець зберіг людей під час війни, тим більше він заплатить.
Тому, ця ситуація потребує негайного перегляду і народний депутат повторно звертатиметься до Уряду та ініціюватиме внесення змін і нормативне врегулювання цього питання.
Джерело: Данило Гетманцев, Інтерфакс-Україна
Статті на тему:
Чи дійсно потрібно 2 працівники з інвалідністю, якщо СКШП за квартал більше 25
Є працівник з інвалідністю, але норматив не виконано: розбір кейсів
Норматив працевлаштування осіб з інвалідністю у 2026 році: формула внеску та приклад розрахунку
