У Держпраці роз’яснили, як правильно діяти у ситуації,
коли працівник, через активні бойові дії, був змушений переїхати та працевлаштуватися в одному з населених міст Світловодської громади на Кіровоградщині. Наприкінці 2023 року взяв щорічну основну відпустку на 14 календарних днів і поїхав у місто, де раніше проживав на Херсонщині, щоб спробувати перевезти стареньку матір. Це місто знаходиться на тимчасово окупованій території України. Там чоловік потрапив у полоні, і був позбавлений особистої свободи на 13 місяців. Після визволення з полону, працівник пройшов медичну та реабілітаційну допомогу, повернувся на Кіровоградщину, де працював. Роботодавець відмовив йому в продовженні відпустки після надання документів виданих чоловіку, які підтверджують факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Також, відмовлено в зарахуванні часу до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, коли він був позбавлений особистої свободи
Гарантії соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей визначає Закон України від 26.01.2022 №2010-IX «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» (далі – Закон №2010), пункт 6-1 ст. 9 та пункт 5 ст. 11 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон №504) та стаття 119-1 Кодексу законів про працю(далі – КЗпП).
В постійних пошуках довідкової інформації? Тоді мерщій до розділу Довідники! Бібліотека довідників постійно доповнюється, а головне, що тут вся інформація відповідає всім нормам чинного законодавства!
Так, статтею 11 Закону №2010 та статтею 119-1 КЗпП передбачено, що за особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зберігається місце роботи (посада) протягом усього періоду позбавлення особистої свободи, а також протягом шести місяців з дня звільнення, у разі проходження такою особою заходів з медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування, інших відновлювальних (пост ізоляційних, реінтеграційних) заходів у порядку, встановленому КМУ.
Пунктом 6-1 ст. 9 Закону №504 передбачено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом №2010 встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата.
Пунктом 5 ст. 11 Закону №504 передбачено, що щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі встановлення згідно із Законом №2010 факту позбавлення працівника особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Відповіді на будь-які кадрові питання від провідних експертів kadroland протягом доби! Ваш Особистий Консультант вже очікує готовий допомогти!
Отже, щорічна відпустка працівнику повинна бути перенесена на інший період, або продовжена в разі встановлення, згідно із Законом №2010, факту позбавлення працівника особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. А весь період позбавлення особистої свободи, а також протягом шести місяців з дня звільнення, у разі проходження такою особою заходів з медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування, інших відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів у порядку, встановленому КМУ повинен бути зарахований до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Джерело: Держпраці