Гарантії сумісникам при відрядженні за основним місцем роботи
Нагадаємо, що сумісництво – це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві (ст. 1021 Кодексу законів про працю України).
Тож сумісник може бути як «зовнішнім» (працювати на іншому підприємстві), так і «внутрішнім» (працювати на одному підприємстві і за основним місцем роботи, і за сумісництвом).
Керівники підприємств, які повністю або частково утримуються бюджетним коштом, направляють працівників у відрядження, керуючись Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 № 59 (далі – Інструкція № 59). Для приватних підприємств дотримуватися Інструкції № 59 не обов’язково. Проте вони мають право включати (і зазвичай так і роблять) її положення до своїх колективних договорів та інших локальних нормативних документів.
Зокрема, в абз. 4 п. 13 розд. I Інструкції № 59 зазначено:
На час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, оплата праці здійснюється підприємством, що її відрядило.
Тобто, якщо працівника-сумісника направляють у відрядження за основним місцем роботи, то й середній заробіток зберігають також за основним місцем. На роботі за сумісництвом зберігають лише робоче місце та посаду. Дні перебування працівника-сумісника у відрядженні за основним місцем не оплачують.
Проте їх треба обліковувати. Розглянемо кілька варіантів обліку такого відрядження.
Надання відпустки без збереження зарплати на час відрядження
На час відрядження працівник може взяти неоплачувану відпустку (ч. 1 ст. 26 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки»; далі – Закон про відпустки). Нагадаємо, що така відпустка надається за угодою сторін за сімейними обставинами та з інших причин, але не більше ніж на 30 календарних днів на рік.
У табелі обліку робочого часу період відпустки без збереження заробітної плати відмічають позначкою «НА».
Шукаєте довідкову інформацію? Тоді мерщій до розділу Довідники! Бібліотека довідників постійно доповнюється, а головне, що інформація, розміщена тут, відповідає всім нормам чинного законодавства!
Водночас працівнику варто повідомити, що період такої відпустки:
- не зараховують до стажу для надання щорічної основної відпустки (ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки);
- виключають з розрахункових періодів для оплати тимчасової непрацездатності, для виплат по соціальному страхуванню (п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266);
- виключають з розрахункового періоду при розрахунку середнього заробітку для оплати відпускних (абз. 7 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100).
Зважаючи на це, працівник може бути не зацікавлений в такому варіанті. Утім, і керівник може відмовити у наданні такої відпустки. Адже чинне законодавство не передбачає обов’язку надавати будь-яку відпустку сумісникам на час їх відрядження за основним місцем роботи. Тому розглянемо наступний варіант.
Надання працівником документів, що підтверджують його відрядження за основним місцем
Цей варіант запропонували спеціалісти Мінсоцполітики у листі від 23.04.2013 № 146/13/133-13. Вони вважають, що за наявності підтвердних документів роботодавець на роботі за сумісництвом має право відмічати в табелі обліку робочого часу період відсутності сумісника на роботі позначкою «I» (інші причини неявок).
Факт відрядження працівник може підтвердити такими документами:
- довідкою з основного місця роботи про заплановане відрядження;
- завіреною копією наказу про направлення працівника у відрядження з основного місця роботи.
За таких умов період відсутності працівника на роботі не впливає на розрахунок лікарняних чи декретних (п. 3 Порядку № 1266).
Проте його не зарахують до стажу для надання щорічної відпустки (ст. 9 Закону про відпустки), а також для обчислення середнього заробітку.
Запровадження дистанційної роботи на час відрядження
Для працівників-сумісників, які можуть працювати дистанційно, можливий ще один варіант: запровадити дистанційну роботу на час відрядження за основним місцем роботи.
Працівник повинен написати заяву про запровадження йому дистанційної роботи на час відрядження за основним місцем роботи.
Видайте наказ, в якому зазначте:
- строк, на який запроваджуєте дистанційну роботу;
- графік роботи з можливими перервами на відпочинок;
- розмір, порядок і строки виплати компенсації за використання належного працівнику або орендованого обладнання, програмно-технічних засобів і порядок відшкодування інших витрат, пов’язаних із виконанням дистанційної роботи;
- засоби електронної комунікації;
- порядок і строки подання звітів про виконану роботу тощо.
У табелі обліку робочого часу дистанційну роботу відображають як звичайні робочі дні позначкою «Р» – повний робочий час, або «РС» – неповний робочий час.
У такому разі сумісник продовжує працювати і не втрачає ані днів щорічної відпустки, ані грошей при розрахунку лікарняних та інших соціальних виплат.
Висновки
- При направленні сумісника у відрядження з основного місця роботи період його відсутності за сумісництвом не оплачується.
- На час відрядження за основним місцем роботи сумісник може за домовленістю з роботодавцем оформити відпустку без збереження зарплати або надати документи, які підтверджують період відрядження.
- Сумісникам, які можуть працювати дистанційно, можна запровадити дистанційну роботу на час їхнього відрядження за основним місцем.
Галина БЄЛІКОВА, експерт із кадрових питань
Статті та консультації на тему:
Заява та наказ про прийняття на роботу за сумісництвом: зразки та шаблони
Години роботи за сумісництвом і на основній роботі мають різнитися
Які документи підтверджують перебування працівника у відрядженні
Відрядження внутрішнього сумісника: як табелювати та оплачувати
Шаблони та зразки документів
Наказ про надання відпустки без збереження заробітної плати (відрядження сумісника)