Як йдеться у висновку Головного науково-експертного управління апарату ВРУ, окремі положення проєкту Трудового кодексу України (далі – проєкт) виглядають такими, що звужують соціальні гарантії, в тому числі для вразливих категорій працівників, що створює ризик їх невідповідності вимогам ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу чинних прав та свобод.
Зокрема:
- зменшується вік дитини, який надає додаткові гарантії при розірванні трудового договору з ініціативи роботодавця – з трьох років до півтора року (ст. 103);
- не передбачено ефективних компенсаторних механізмів для працівників, які не погоджуються на погіршення істотних умов праці – виключно розірвання трудового договору;
- встановлено недостатній рівень захисту у випадках тривалої тимчасової непрацездатності тощо.
При цьому у проєкті відсутня загальна гарантія недопущення розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у період тимчасової непрацездатності працівника. Натомість запроваджується модель, за якої тимчасова непрацездатність розглядається як часовий фактор, після спливу якого допускається припинення трудових відносин.
Такий підхід звужує обсяг трудових гарантій, послаблює соціальний захист працівників та не повною мірою відповідає соціальній природі трудового права
У цьому контексті відмітили, що у поданому проєкті на відміну від чинного Кодексу законів про працю зменшуються соціально-трудові гарантії працівників, які мають дітей, в тому числі й працівників, які є одинокими матерями (батьками), що свідчить про непослідовність Уряду в питанні створення умов для підвищення рівня народжуваності, поєднання батьківства з професійною зайнятістю, одним із завдань якого було прийняття Закону України від 05.11.2025 №4681-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки сімей з дітьми та створення умов, які сприяють поєднанню материнства (батьківства) з професійною діяльністю», а також про фрагментарне застосування положень Директиви (ЄС) 2019/1158 Європейського Парламенту та Ради від 20.06.2019 «Про збалансованість службових та сімейних обов’язків для батьків та опікунів та скасування Директиви Ради 2010/18/ЄС».
Зокрема, із врахуванням того, що батьки несуть спільну відповідальність за виховання та розвиток дитини і що найкращі інтереси дитини мають бути основною турботою батьків, у цій Директиві встановлюються вимоги щодо батьківської відпустки, відпустки по догляду за дитиною та відпустки для опікунів, гнучкого режиму роботи шляхом використання дистанційного режиму роботи, гнучкого графіка роботи або скорочення робочого часу з метою реалізації догляду, а також звертається увага на необхідність врахування потреб щодо умов використання права на відпустку по догляду за дитиною та гнучкого режиму роботи одиноких батьків, усиновлювачів, батьків з інвалідністю, батьків дітей з інвалідністю або тривалою хворобою, або батьків, які перебувають в особливих обставинах тощо.
Крім цього, у проєкті не враховано особливі потреби такої категорії працівників як одинокі матері та батьки, які мають дітей віком до 14 років. У статтях 49, 62, 63, 82, 116, 117, 119, 120, 130, 131, 138 проєкту для працівників, які є одинокими матерями та батьками, не передбачено обмежень у використанні їх праці.
У зв’язку тим, що такий працівник одноосібно виховує і утримує дітей, також не пропонується система догляду за дітьми одиноких матерів та батьків у той час, коли вони залучатимуться до роботи у вихідні дні, святкові дні, нічний час, до понаднормового робочого часу, направлення у відрядження тощо.
Також звернули увагу на те, що у Конвенції МОП №156 «Про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками», ратифікованій Верховною Радою України 22.10.1999 йдеться також про необхідність гарантій для працівників, «які мають зобов'язання щодо інших найближчих родичів-членів їхньої сім'ї, котрі дійсно потребують на їхній догляд чи допомогу, якщо такі обов'язки обмежують їхні можливості підготовки, доступу, участі чи просування в економічній діяльності».
При цьому у поданому проєкті жодним чином не акцентується увага на можливості надання соціально-трудових гарантій для такої категорії працівників
Крім цього, окремо надано зауваження до кожної з 5 книг та «Прикінцевих та перехідних положень» проєкту.
Джерело: ВРУ
Статті на тему:
Проєкт Трудового кодексу: робочий час працівників
Трудовий кодекс – 2026: письмові трудові договори, тривалість відпусток, звільнення
Новий Трудовий кодекс України: відпустки
